Некоторые римляне пытались удивить и шокировать других своей одеждой. Так, молодые римляне из богатых семей намеренно надевали мягкие женственные одежды, например, туники с длинными рукавами, яркие покрывала и прозрачные шёлковые тоги. Философы часто появлялись в неопрятном виде, в грязной, оборванной одежде и изношенных плащах.Тога являлась знаком римского гражданина
Тога была официальной одеждой прежде всего богатых людей, однако со временем её стали носить всё реже. Так, Ювенал писал о местах, где тогу носит только мертвец на смертном ложе. Марциал писал, что в маленьких городах Италии тогу надевают один или два раза в месяц, когда семья справляет праздник в честь Ларов и полагается надевать парадную одежду. В самом Риме, по крайней мере в позднюю Республику, всё чаще выходили закутанными в плащ или покрывало. При Августе эдилы должны были следить, чтобы каждый римский гражданин на форуме и его окрестностях, а также в цирке носил только тогу, Однако, тога всё больше выходила из моды, и её носили только там, где это было обязательно: на общественных играх,в суде и по другим официальным поводам, при жертвоприношениях, а также клиенты, приходившие утром приветствовать патрона.
1. Утворення Німецької імперії. Конституція 1871 р.
Після франко-прусської війни всі німецькі землі об'єдналися в єдину Німецьку імперію, яка складалася з 22 монархій і трьох вільних міст.
Згідно з імперською конституцією 1871 р, главою держави вважався імператор. Ним міг бути лише король Пруссії. Імператор мав широкі права в галузі зовнішніх зв'язків, очолював збройні сили, мав право оголошувати війну, призначати канцлера (голову уряду), вищих чиновників та офіцерів, скликати й розлускати парламент, що складався з двох палат. Верхня палата - бундесрат - призначалася з представників усіх монархій і вільних міст. Головою бундесрату був імперський канцлер. Нижня палата (бундестаг) вибиралася загальним голосуванням. Одначе жінок і військовослужбовців було позбавлено виборчого права. Парламент (рейхстаг) був обмежений у правах, оскільки закони, що їх він приймав, належало затверджувати імператорові.
З моменту створення Німецької імперії у парламенті більшість належала представникам консервативної партії, яка виражала інтереси юнкерів, великих промисловців і фінансистів. Опонентами консерваторів була ліберальна партія, яка захищала інтереси промисловців. Обидві партії підтримували уряд. У 1881 р. утворилася католицька партія. Вона виступала на захист католицького населення Німеччини і через це опинилася в опозиції до уряду. В опозиції знаходилась і соціал-демократична партія, яка мала значне представництво в парламенті й виражала інтереси робітничого класу, дрібних власників. Слід зауважити, що значну роль у політичному житті Німеччини відігравали військові, які оточували імператора і впливали на визначення зовнішньополітичного курсу імперії та на розвиток військової промисловості.
Объяснение: