Історія України велика і багатогранна. Її витоки потрібно шукати в Стародавній Спарті. Як всі ми пам'ятаємо, в ті роки Спарта була державою суворої моралі і правил. Хлопчиків з ранніх років привчали бути воїнами. А дівчаток-повіями. Найслабших і убогих скидали зі скелі в обрив. Так з'явилися перші стародавні укри, які, живучи на дні обриву, поступово закладали основи майбутньої державності. Як нещодавно довів великий український історик Степан Жопаренко, вже тоді укри відрізнялися особливою кмітливістю і кмітливістю. Їм довгий час вдалося обманювати жителів Спарти, прикидаючись дитячими трупиками. Але потім жителі Спарти кудись поділися. І вкрам більше не потрібно було ховатися. І вони пішли…
Сучасні відкриття, зроблені по Інтернету, говорять нам про те, що довго йти не довелося. І виною тому стала безглузда випадковість. Ватажок древніх укрів (на жаль, його ім'я Історія до нас не донесла) був великим шанувальником більярду. Тому він завжди носив з собою свій улюблений кий. Коли укри дійшли до прекрасної землі, повної фруктів і квітів, яка нині зветься Палестиною, ватажок виявив, що десь втратив свій кий. Тому довелося повертатися назад. Коли ж нарешті укри знайшли кий, їх розчаруванню не було меж. Дикі племена древніх кацапів, які щойно злізли з дерева, поламали кий. Ватажок укрів побачив це і заплакав. І всі укри заплакали. А потім поховали кий В землі, поставивши на могилі табличку - »Здеся Кий". Так і була утворена столиця великої імперії укрів Київ!
На жаль, всю свою подальшу історію украм довелося жити поруч з дикими кацапами, які то злазили з дерев в період розквіту, то залазили назад в епоху занепаду. Кацапи були злодійкуватим і нахабним народцем, який не піддавався дресируванню і демократизації. Тому укри махнули на них рукою і повернулися в інший бік. З іншого боку жив невідомий, але дуже цивілізований народ. Якось двоє підпилих укрів сиділи на стозі сіна, коли повз проходила представниця сусіднього народу. Один з укрів звернув увагу на форму стегон цієї дівчини: "Гля, Микола, які ляхи!». » Аха", - захоплено відповів друг... з тих пір сусідів стали називати ляхами. Або поляками. Так як дівчину з красивими ляхами укри зустріли в полі.
Укри були добрим народом і швидко знайшли спільну мову з ляхами. Ті були створіннями ніжними, невмілими і слабкими, постійно потребували турботи і опіки, тому укри намагалися допомагати своїм сусідам. Наприклад, часто мили їм унітази, кололи дрова, косили сіно. За це поляки вчили укрів польській мові та католицькій вірі, долучаючи до великих цінностей західного світу.
Історія України з найдавніших часів до наших днів
Глава 2.
До 9-го століття сформувалася держава укрів. У деяких історичних джерелах воно носить назву Київська Русь. Але, як довів все той же історик Степан Жопаренко, це невірна назва. Воно виникло завдяки безглуздому збігу. Якось повз Київ проїжджав німецький мандрівник і географ Карл Дітріх, автор таких відомих історикам праць» приготування тарганів в клярі по-генуезьк ів полювання на диких кацапів". У кущах він помітив присів по великій нужді укра. "Што ти тут діляти, мужик?",- запитав Карл у укра. "Зрусь, пан», - відповідав житель Києва. "А що це є за місто, мужик?",- продовжував запитувати допитливий мандрівник. "Так, Київ, пан, Київ... чуєш, пан, а у тебе папірці не знайдеться?»…
Карл Дітріх був злегка глухуватий, тому замість «зрусь» йому почулося «Русь». Він так і записав у своїх дорожніх Щоденниках: "їхав повз місто. Називається Київська Русь. Живуть в тому місті дивовижні люди, які тягнуться до знань, хочуть писати і читати. Перший же зустрічний попросив у мене папір! Це чудово-зустріти в такому глухому місці, серед диких кацапів, настільки освічений і грамотний народ". Радянська ідеологія промовчала про цей факт, поширивши фальшиві відомості про те, що колись укри і кацапи були єдиним народом і жили в єдиній державі, використавши безглузду друкарську помилку німецького мандрівника. Тепер, завдяки дивовижному відкриттю Степана Жопаренка, ми отримали можливість дізнатися справжню правду-укр кацапу не товариш і не брат!
Про той період також достеменно відомо, що у укрів вже тоді було ясно виражене державний устрій. Жопаренко пише, що це була «раннефеодальная монархія федерального типу, при якій існувала така піраміда влади: великий київський князь (князів вибирали на Майдані по найбільшому числу прищів), прем'єр-міністр (вибирали по колесу на голові), Верховна рада (вибирали по гучності крику і запаху перегару). Завдяки такому пристрою, укри помітно випереджали за рівнем розвитку диких кацапів, які всіма силами намагалися примазатися до слави укрів. І їм у підсумку це вдалося-обманом, підступністю і хитрістю. Але про це в наступних розділах…
Давньоруська архітектура — архітектурний стиль, який набув поширення в руських князівствах з моменту зародження Київської Русі в IX столітті і до Монгольської навали.
До кінця X століття на Русі не було монументального кам'яного зодчества, але існували багаті традиції дерев'яного будівництва, деякі форми якого вплинули згодом на кам'яну архітектуру. Значні навички в області дерев'яного зодчества зумовили швидкий розвиток кам'яної архітектури та її своєрідність. Після прийняття християнства починається зведення кам'яних храмів, принципи будівництва яких були запозичені з Візантії. Викликані до Києва візантійські зодчі передали руським майстрам великий досвід будівельної культури Візантії.
Великі церкви Київської Русі, побудовані після прийняття Християнства в 988 році, були першими прикладами монументальної архітектури в східнослов'янських землях. Архітектурний стиль Руської держави утвердився під впливом візантійського. Ранні православні церкви були головним чином зроблені з дерева.
Першою кам'яною церквою Київської Русі була Десятинна церква в Києві, будівництво якої відносять до 989 року. Церква будувалася як кафедральний собор неподалік від княжого терема. У першій половині XII століття церква була відремонтована зі значною перебудовою. У цей час був повністю перебудований південно-західний кут храму, перед західним фасадом з'явився потужний пілон, що підпирає стіну. Ці заходи, найімовірніше, були відновленням храму після часткового обвалу внаслідок землетрусу.
Софійський собор в Києві, побудований в XI столітті, є однією з найзначніших архітектурних споруд даного періоду. Спочатку Софійський собор являв собою п'ятинефний хрестово-купольний храм з 13 главами. З трьох сторін він був оточений двох'ярусною галереєю, а зовні — ширшою одноярусною. Собор будувався константинопольськими будівельниками за участю київських майстрів. На межі XVII-XVIII століть був зовні перебудований в стилі українського бароко. Храм внесений до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.
Історія України велика і багатогранна. Її витоки потрібно шукати в Стародавній Спарті. Як всі ми пам'ятаємо, в ті роки Спарта була державою суворої моралі і правил. Хлопчиків з ранніх років привчали бути воїнами. А дівчаток-повіями. Найслабших і убогих скидали зі скелі в обрив. Так з'явилися перші стародавні укри, які, живучи на дні обриву, поступово закладали основи майбутньої державності. Як нещодавно довів великий український історик Степан Жопаренко, вже тоді укри відрізнялися особливою кмітливістю і кмітливістю. Їм довгий час вдалося обманювати жителів Спарти, прикидаючись дитячими трупиками. Але потім жителі Спарти кудись поділися. І вкрам більше не потрібно було ховатися. І вони пішли…
Сучасні відкриття, зроблені по Інтернету, говорять нам про те, що довго йти не довелося. І виною тому стала безглузда випадковість. Ватажок древніх укрів (на жаль, його ім'я Історія до нас не донесла) був великим шанувальником більярду. Тому він завжди носив з собою свій улюблений кий. Коли укри дійшли до прекрасної землі, повної фруктів і квітів, яка нині зветься Палестиною, ватажок виявив, що десь втратив свій кий. Тому довелося повертатися назад. Коли ж нарешті укри знайшли кий, їх розчаруванню не було меж. Дикі племена древніх кацапів, які щойно злізли з дерева, поламали кий. Ватажок укрів побачив це і заплакав. І всі укри заплакали. А потім поховали кий В землі, поставивши на могилі табличку - »Здеся Кий". Так і була утворена столиця великої імперії укрів Київ!
На жаль, всю свою подальшу історію украм довелося жити поруч з дикими кацапами, які то злазили з дерев в період розквіту, то залазили назад в епоху занепаду. Кацапи були злодійкуватим і нахабним народцем, який не піддавався дресируванню і демократизації. Тому укри махнули на них рукою і повернулися в інший бік. З іншого боку жив невідомий, але дуже цивілізований народ. Якось двоє підпилих укрів сиділи на стозі сіна, коли повз проходила представниця сусіднього народу. Один з укрів звернув увагу на форму стегон цієї дівчини: "Гля, Микола, які ляхи!». » Аха", - захоплено відповів друг... з тих пір сусідів стали називати ляхами. Або поляками. Так як дівчину з красивими ляхами укри зустріли в полі.
Укри були добрим народом і швидко знайшли спільну мову з ляхами. Ті були створіннями ніжними, невмілими і слабкими, постійно потребували турботи і опіки, тому укри намагалися допомагати своїм сусідам. Наприклад, часто мили їм унітази, кололи дрова, косили сіно. За це поляки вчили укрів польській мові та католицькій вірі, долучаючи до великих цінностей західного світу.
Історія України з найдавніших часів до наших днів
Глава 2.
До 9-го століття сформувалася держава укрів. У деяких історичних джерелах воно носить назву Київська Русь. Але, як довів все той же історик Степан Жопаренко, це невірна назва. Воно виникло завдяки безглуздому збігу. Якось повз Київ проїжджав німецький мандрівник і географ Карл Дітріх, автор таких відомих історикам праць» приготування тарганів в клярі по-генуезьк ів полювання на диких кацапів". У кущах він помітив присів по великій нужді укра. "Што ти тут діляти, мужик?",- запитав Карл у укра. "Зрусь, пан», - відповідав житель Києва. "А що це є за місто, мужик?",- продовжував запитувати допитливий мандрівник. "Так, Київ, пан, Київ... чуєш, пан, а у тебе папірці не знайдеться?»…
Карл Дітріх був злегка глухуватий, тому замість «зрусь» йому почулося «Русь». Він так і записав у своїх дорожніх Щоденниках: "їхав повз місто. Називається Київська Русь. Живуть в тому місті дивовижні люди, які тягнуться до знань, хочуть писати і читати. Перший же зустрічний попросив у мене папір! Це чудово-зустріти в такому глухому місці, серед диких кацапів, настільки освічений і грамотний народ". Радянська ідеологія промовчала про цей факт, поширивши фальшиві відомості про те, що колись укри і кацапи були єдиним народом і жили в єдиній державі, використавши безглузду друкарську помилку німецького мандрівника. Тепер, завдяки дивовижному відкриттю Степана Жопаренка, ми отримали можливість дізнатися справжню правду-укр кацапу не товариш і не брат!
Про той період також достеменно відомо, що у укрів вже тоді було ясно виражене державний устрій. Жопаренко пише, що це була «раннефеодальная монархія федерального типу, при якій існувала така піраміда влади: великий київський князь (князів вибирали на Майдані по найбільшому числу прищів), прем'єр-міністр (вибирали по колесу на голові), Верховна рада (вибирали по гучності крику і запаху перегару). Завдяки такому пристрою, укри помітно випереджали за рівнем розвитку диких кацапів, які всіма силами намагалися примазатися до слави укрів. І їм у підсумку це вдалося-обманом, підступністю і хитрістю. Але про це в наступних розділах…
Історія України з найдавніших часів до наших днів
Глава 3.