Зі слів моєї прабабусі, яка розповідала моїй мамі, дідуся та прадідуся Петра Гавриловича, то було не життя, а жахіття. На превеликий жаль, моя прабабуся вже померла, а прадід Петро Гаврилович мені розповідав, що сам згадував, а що зі слів своєї матері. Він народився 26 вересня 1938 року, ще в нього була старша сестра. Жили вони в Закарпатській області. На початок війни йому було мало років. Коли оголосили тривогу він не пам’ятає, бо був ще малий. Але зі слів своєї сестри і мами він розповів: «Було це наприкінці червня 1941 року. Мама дуже злякалась взяла мене і сестру побігла швиденько до погреба. Залишивши нас за діжкою, вибігла прихопити теплі речі і щось поїсти. Мого батька вже приблизно через годину забрали на фронт». Не знаю, чи то сльози радості, що ми живемо в мирі, чи то сльози жахливих спогадів з життя його родини.
Ще його мама розповідала, що ли в погребі майже тиждень. Було дуже страшно.Вони з сестрою майже постійно плакали. Особливо, коли лунали вибухи. Через те, що він малим був, не може розповісти багато подробиць. Але війна в нього забрала не тільки батьків, а й дідів, дядьків. Ця війна була найжахливішою складовою частиною у другій світовій війні, вирішувалася доля не лише народів Радянського Союзу, всієї Європи, а й всього світу.
У Велику Вітчизняну війну загинуло понад 30 млн. осіб, майже 10 млн. із них українців, 5,5 млн військовополонених загинули у німецьких концтаборах, померли від холоду, голоду і катувань. День Перемоги радянського народу над фашистською Німеччиною у Великій Вітчизняній війні був і залишається одним із найбільш шанованих свят у країнах колишнього Радянського Союзу.
Новгород отличался формой правления, он был не княжеством, а боярской республикой
Высшим органом власти Новгорода являлось вече, на которое могло собираться как городское, так и свободное сельское население. Оно избирало из среды боярства посадника, тысяцкого и даже архиепископа (с 1156).
Во главе исполнительной власти стоял архиепископ, к которому перешла значительная часть земель и доходов киевского князя. В его ведении находились казна, внешние сношения, суд. В повседневных делах участвовало торгово-ремесленное население Новгорода, которое имело свои объединения — кончан (жителей «концов» города) , уличан (жителей улиц) , сотен, в том числе купеческих. С середины 12 века кончанские и уличанские старосты стали скреплять своими печатями грамоты Новгородской республики.
Новгородский князь приглашался вечем, которое с ним заключало договор («ряд») , который защищал интересы новгородских бояр. Функции князя в Новгороде были ограничены, прежде всего, он был военачальником. Лимитировано было право князя судить, его резиденцию перевели из центра Новгорода (Детинца) за город (на Городище) . С середины 13 века, с Александра Невского, новгородскими князьями становились обычно владимирские великие князья.
Зовсім нещодавно, років з десять тому українці отримали можливість дізнаватися про події в історичному житті своєї країни, які сьогодні об`єднані під загальною назвою «Українська революція».
До цього часу у нашому загальному сприйнятті історії, з її різних джерел як офіційних, так і «аматорських» лунали лише спогади з колись прочитаних підручників про «Велику французьку революцію», революції в Америці чи Англії, врешті – решт знаємо з часів радянської історії про Кубинську, Ісламську революції, Російську революцію 1905 року, та, нарешті, Жовтневу революцію 1917 року….
Проте, поняття «Українська революція 1917 – 1921 років» для нас відкриває величезний та досить новий у своїх дослідженнях шар української історії початку ХХ-го століття, і ми, із новими враженнями, інколи, подивом та неприхованою спрагою до пізнання незвіданого, дізнаємось про події тих часів, коли, на початку березня 1917 року було створено Українську Центральну Раду – орган, який вважається своєрідним Парламентом майбутньої Української народної республіки; цей період і є початком п`ятирічної боротьби українського народу за встановлення державної незалежності, який, на жаль, закінчився остаточним насильницьким встановленням більшовицької влади у 1921 році.
5 років, на які за часів радянської історичної пропаганди було накладене «табу»… Але час має своє правило: рано чи пізно «все таємне стає явним»… За словами Директора Українського Інституту національної пам`яті Володимира В`ятровича, "ця п’ятирічна державотворча традиція у радянські часи замовчувалася. Навіть у незалежній Україні на неї мало звертали увагу… Але саме вона є важливим елементом заперечення тези, що Україна, нібито, випадкове геополітичне утворення, яке з'явилося на руїнах Радянського союзу, так званий "уламок" СРСР".
На багато питань щодо «Української революції», її події на Поділлі, і, зокрема, на теренах сучасної Вінниччини й Вінниці відповідає виставка «Українська революція 1917 – 1921 років на теренах Поділля», яка запрацювала у Вінницькому обласному краєзнавчому музеї.
Тут – результати багаторічних досліджень наших істориків, наукових співробітників Вінницького Державного обласного архіву, Музею історії Києва, Центру історії Вінниці, і, звісно, обласного Краєзнавчого музею. Глядачеві представлено повний спектр амуніції тих років, однострої, що взяті з окремих родів військ періоду 1917-1921 років, їхня історія походження та використання в бойових умовах. Наприклад, досить утаємниченою до наших часів була історія так званих «Чорних запорожців», які ніколи не здавалися в полон, і не брали полонених, утримувались в бою в буквальному розумінні «до останньої краплі крові»…
Експонати історичної військової техніки, предмети інтер’єру, серед яких – легендарний письмовий стіл Симона Петлюри, зразки геральдики, прапорів, періодичних видань та документів тих часів неодмінно привнесуть в життя сучасників відчуття подій та людей, що проживали на Поділлі на початку ХХ-го століття, дозволять поринути у насправді ще незвіданий, а тому і, певним чином, феноменальний для сучасного сприйняття період «Української революції» - період, коли наші предки своїми ідеями, духовними силами та громадянськими прагненнями утверджували Українське Державотворення.
Объяснение: