Развитие кочевого скотоводства и земледелия на территории Казахстана. 1.1 Существовало ли классовое разделение (на богатых и бедных) в традиционном кочевом обществе? 1.2. В чем причина растущего интереса русских исследователей к кочевому казахскому обществу в XVIII–XIX веках? 1.3. «Кочевники занимались только скотоводством, не производили собственных земледельческих продуктов». Вы согласны с этим мнением? 1.4. В каких областях Казахстана в настоящее время развивается земледелие? 1.5. Какую роль играли состоятельные кочевники в казахском обществе? 1.6. Какие использовали кочевники при уборке хлеба? Сравните их с современными Перечислите факторы, повлиявшие на массовый переход казахского народа от традиционного скотоводства к оседлому образу жизни. 2. Промыслы и ремесла. 2.1. Как вы думаете, что мешает возрождению и модернизации традиционных народных ремесел? 2.2. Раскрывают ли ремесленные изделия казахского народа его национальную самобытность? 2.3. Согласны ли вы с выводом о том, что «предметы народных промыслов основаны на экономических характеристиках народа»? Докажите. 2.4. Назовите изделия национальных ремесел, которые используются в повседневной жизни в настоящее время.
Відповідь:
На межі III-II тис. до н. е. острови й узбережжя Егейського моря стали ареною розвитку своєрідних культур. Особливо вирізнялися острів Крит і місто Мікени в північно-східній частині півострова Пелопонес. Відкрили крито-мікенську цивілізацію археологічні розкопки Артура Еванса і Генріха Шлімана на межі XIX-XX ст.
На острові Крит існувало кілька самостійних міст (Кносс, Фест, Тіліс та ін.), в яких з II тис. року до н. е. з’являються перші палаци критської культури. Від східних палаців їх відрізняло складне внутрішнє планування у поєднанні з комфортом ("критські лабіринти"), система спеціальної вентиляції, водопостачання, високохудожній стінний живопис. На Криті не будувалися храми, для культових обрядів використовували алтарі біля палаців або у "священних гаях".
У кінці XV ст. до н. е. критські палаці зруйнували варварські племена ахейців і з цього часу підвищується новий культурний центр – ахейське місто Мікени.
Вищого розвитку мікенська культура досягла в XVI-XIII ст. до н. е. Вона запозичила багато критських досягнень: лінійне письмо, техніку вазового розпису і настінного живопису, особливості релігійного культу. Разом з тим мікенська культура відрізнялася від критської. Палаци міст мали вигляд монументальних споруд, захищених міцними кам’яними стінами "циклопічної" кладки. Центральна зала палацу зі священним вогнем (мегарон) вважається прототипом грецьких храмів. Монументальність характерна і для мікенської скульптури. Це відомі Левові ворота в Мікенах, золоті усипальниці царів та ін. У XII ст. до н. е. мікенська цивілізація закінчила своє існування під ударами дорійців. Вона стала об’єднуючою ланкою між культурами стародавніх східних цивілізацій та культурою античного світу.
Після короткочасного періоду "темних віків" в Греції починається відродження культури. Із розрізнених племен виникає єдина грецька народність. Історичним підтвердженням цих процесів вважаються поеми Гомера "Іліада" та "Одіссея" (тому цей період називають героїчним гомерівським). Це відомі оповідання про події, зв’язані з Троянською війною та поверненням Одіссея до Ітаки. Давньогрецький епос був тісно пов’язаний з міфологією та поширеними релігійними уявленнями, для яких характерно існування політеїзму. Поступово сформувався своєрідний міфологічний світогляд, у якому простежується перехід від поклоніння тваринам і рослинам до антро ізму (обожнення людини, уявлення богів в образі прекрасних і безсмертних людей)
Пояснення:
я хз, але ось