Відповідь:
На рубежі XVIII—XIX століть у розвитку української культури склалася кризова, критична ситуація. Власне, стояло питання про саме її існування. Роль духовного лідера українського суспільства взяло на себе козацтво. Однак до кінця XVIII століття козацька старшина стала частиною російського дворянства і втратила колишню роль. У XIX столітті в Україні поступово складається новий соціальний шар суспільства — національна інтелігенція. Поява в її особі культурної еліти і збереження національних культурних традицій в народному середовищі зробили реальним українське культурне відродження.
Українська культурна і національна ідентифікація наприкінці XIX ст. формувалась на противагу загальноросійській культурній ідентифікації і була з самого початку тісно пов'язана з фолькльорним шаром західно- та південноруської культури. Шанобливе ставлення до малоросійського фольклору породило українофільство, а потім — ідею державної самостійності України. Із самого початку українська національна культура і українська національна ідентичність у тому вигляді, в якому вони формувались у кінці XIX — на початку XX ст., були максимально наближені до самосвідомості, менталітету народних, селянських мас. І це вирішальний момент у розумінні української національної ідентичності
Пояснення: З вікіпедії. Сорян шо так багато
1. Прежде всего, интеллигенция поддержала социалистическую революцию в начальной стадии, уничтожающей консервативные устои России.
2. Белое движение было малочисленно, т. к. не могло опереться на главную силу – крестьянство.
3. Советской власти удалось организовать гигантскую военную силу путем насильственной мобилизации, политической обработки призвавших.
4. Отсутствие необходимых специалистов, гражданских администраторов было причиной того, что необходимые реформы (аграрная) не были проведены белыми.
5. Движение интернационалистов в России.
6. Между белогвардейцами не было согласованности, политические расхождения.
7. Иностранная интервенция, поддерживающая белое движение оттолкнула от него многих его сторонников.
вот
Депортация народов в СССР – это событие, которое всколыхнуло страну в тридцатых годах века. Политические репрессии подобного масштаба ранее не проводились, поэтому для людей это стало шоком. Основная черта депортации - то, что сам процесс находился за пределами судопроизводства. Народные массы перемещали, не учитывая взаимную детерминацию, в разные точки обитания, которые для каждого были непривычны, далеки от родного дома, а порою и опасны.