1701 — Указ о пожизненной службе — все дворяне обязаны служить государству и государю, на гражданских или военных должностях.
1704 — Указ о вотчинах — объенение понятий боярской вотчины (земельного надела переданного во временное пользование) и дворянского поместья (личной недвижимости)
1714 — Указ о единонаследии — предотвращение множественного дробления дворянских поместий через запрет для дворян передавать наследство более чем одному из детей.
1714 — Указ о правилах производства в офицеры — запрещал повышать до офицерского звания дворян не служивших в лейб-гвардии
1714 — Указ о необразованных — запрещал жениться детям дворян не получившим минимальных знаний.
1722 — Табель о рангах — уравнивала в правах чины гражданской и военной службы, открывала возможность любому свободному человеку получить дворянство
Дворяне
1701 — Указ о пожизненной службе — все дворяне обязаны служить государству и государю, на гражданских или военных должностях.
1704 — Указ о вотчинах — объенение понятий боярской вотчины (земельного надела переданного во временное пользование) и дворянского поместья (личной недвижимости)
1714 — Указ о единонаследии — предотвращение множественного дробления дворянских поместий через запрет для дворян передавать наследство более чем одному из детей.
1714 — Указ о правилах производства в офицеры — запрещал повышать до офицерского звания дворян не служивших в лейб-гвардии
1714 — Указ о необразованных — запрещал жениться детям дворян не получившим минимальных знаний.
1722 — Табель о рангах — уравнивала в правах чины гражданской и военной службы, открывала возможность любому свободному человеку получить дворянство
Духовенство
1700 — Назначение «Блюстителя и управителя Патриаршего Престола» — Петр I не желал избрания нового патриарха.
1701 — Восстановление Монастырского приказа — церковные крестьяне и земли переходят под управление государства.
1711 — Административные дела Церкви переходят к Сенату — снижение независимости духовников от императора и его чиновников.
1716 — Указ об ограничении численности священников и дьяконов — прикрепление служителей к конкретным церквям, в которых штат определяется числом прихожан.
1721 — Издание Духовного Регламента и создание Святейшего Синода — встраивание Церкви в бюрократический механизм государства.
1722 — Создание при Синоде должности обер-прокурора — для надсмотра и соблюдения интересов государя.
1722 — Введение надзорно-охранительной функции церкви — введение обязанности нарушать тайну исповеди во благо интересов царя и государства
эффективно используемый ресурс.
Крестьяне
1690 — Разрешение о купле-продаже поместных крестьян — дворяне получили разрешение на продажу за долги или покупку по своему желанию крестьян, проживающих на территории их поместий.
1705 — Регулярный рекрутский набор — податные сословия обязывались поставлять определенное количество рекрутов для армии и флота.
1718-1719 — Повторная перепись населения — в качестве податных записывали и стариков, и младенцев, холопов, поместных и вольных крестьян приписывали там, где их застала перепись. Крестьяне навечно закреплялись (закрепощались) за конкретным помещиком.
1721 — Разрешение покупать крестьян к фабрикам — дворяне и купцы, жаловавшиеся на нехватку рабочих рук, получили право покупать к заводам целые деревни.
1724 — Указ о перемещении крестьян — без письменного разрешения помещика заверенного подписью местного старосты или воеводы, крестьянам было запрещено удаляться от родной деревни далее, чем на 30 верст.
Объяснение:
2. Початок вторгнення маньчжурцев на китайські землі Маньчжурські племена, які були нащадками войовничих чжурчженей, колись завоювали Китай, мешкали за північними кордонами китайської імперії і на початку XVII ст. переживали процес політичної консолідації. Особливу роль в цьому зіграв видатний маньчжурський воєначальник Нурхаци, що зумів в перші десятиліття XVII ст. створити першу державу маньчжурів. Його син і наступник хан Абахай проголосив державу Цін (Чисте), ставши його першим правителем. До цього часу маньчжури сприйняли багато елементи китайської культури, в першу чергу деякі найважливіші принципи державного управління. Управління державою Цин було зосереджено в шести відомствах, подібних мінським. Маньчжурські правителі у своїй завойовницької політики спиралися на сильне військо, яке складалося головним чином з кінноти, розділеної на вісім армій (прапорів), у зв'язку з чим воно отримало назву «восьмизнаменну». У ході завойовницьких походів проти Китаю, Монголії та Кореї у складі цінських військ було додатково створено вісім армій, що складалися з монголів, а пізніше - вісім армій з китайців, які бажали служити маньчжурським правителям. Загальна чисельність маньчжурських збройних сил напередодні вирішального вторгнення в Китай налічувала близько 200 тис. чоловік. На початку 40-х рр.. XVII ст. маньчжури постійно здійснювали спустошливі набіги на територію Китаю, забираючи з собою тисячі полонених, яких перетворювали на рабів. Навесні 1644 мінський генерал У Саньго, який командував арміями, що охороняли підступи до Великої стіни, несподівано запропонував маньчжурському командуванню, яке готувалося до чергового набігу на Китай, пропустити їх кінноту в китайські землі. Причини, які штовхнули У Саньгуя на цей крок, не цілком ясні. Очевидно, він мав далекосяжні честолюбні плани, розраховуючи використовувати маньчжурську кінноту для розгрому повстанського руху Лі Цзичена з метою заснувати згодом власну династію. Не виключено, що свою роль зіграли і мотиви особистого характеру. За повідомленнями китайських джерел, Лі Цзичен намагався заручитися підтримкою У Саньгуя в майбутній боротьбі з маньчжурамі. Останній також був готовий до переговорів. Проте під час відвідин будинку сім'ї У Саньгуя Лі Цзичен був полонений красою його улюбленої наложниці, що не залишилося непоміченим. Дізнавшись про це, генерал замість переговорів з новим імператором встановив контакт з маньчжурамі. Спочатку маньчжури відкинули пропозицію У Саньгуя, але потім скористалися наданою можливістю і без бою подолали Велику стіну, а армія У Саньгуя приєдналася до маньчжурів у наступі на Пекін. Прагнучи підкреслити твердість свого наміру співпрацювати з маньчжурамі, У Саньго віддав своїм воїнам наказ змінити зачіску на маньчжурський лад - поголити голову спереду, а довге волосся, залишені позаду на потилиці, заплести в косу. На кілька століть ця своєрідна зачіска стала символом підпорядкування китайців нової маньчжурської цинськой влади
Объяснение:
Японія — унітарна демократична національна держава, парламентська конституційна монархія. Основний закон — Конституція 1947 року, яка передбачає верховенство права, колегіальність управління, непорушність і недоторканість прав людини, дотримання принципів пацифізму. Носієм державного суверенітету є японська нація. Влада поділяється на три гілки — законодавчу, виконавчу і судову. Перша представлена двопалатним Парламентом, друга — Кабінетом міністрів і органами виконавчої влади на місцях, третя — Верховним і регіональними судами. Муніципалітети різних рівнів мають широкі права самоврядування. Найвищим органом влади є Парламент. Формальний голова держави — Імператор Японії; фактичний — прем'єр-міністр, керівник Кабінету міністрів.
Объяснение:
какой класс? жмсжгосжсожожссржсою