Как известно, партия обвинила Хрущева в «волюнтаризме и субъективизме», после чего он был отстранен от руководства и отправлен на пенсию. Волюнтаризм – это когда проводимая политика партии не сочетается с действующими, объективными законами, т.е. идет в «разрез». А субъективизм – это отношение чему-либо, основанное на личных вкусах, пристрастиях, симпатиях, взглядах и т.д.
Я считаю, что это недостаточные и необоснованные обвинения для снятия с поста руководителя страны. Думаю, что поддержка и назначение Хрущева, в принципе, был очередной политический ход. Нужно было отстранить от власти, во что бы то ни стало, сталинских приверженцев, расчистив дорогу новым демократам. Хрущев был «пешкой» в этой политической игре. Именно поэтому его отстранение от власти было таким быстрым и относительно безболезненным.
Тем что набирающая силу и самостоятельность партийная номенклатура не поддерживала больше Хрущева с его тягой к "вождизму", поскольку в нем не нуждалась. На сцену уверено выходили новые, набирающие вес руководители, опирающиеся на поддержку партийного аппарата. А отстраненный от власти - Хрущев, не имеющий больше реальной силы, опасности не представлял. Времена изменились, жесткой расправы над оппонентами - как во времена Сталина- больше не требовалось. (Сравните Троцкого- который в имиграции представлял реальную силу и угрозу руководству СССР - как центр влияния и раскола левого движения)
ответ:Політичний курс більшовиків у 1919—1920 рр. в Україні був спрямований на зміцнення влади. Це завдання здійснювалося методами позаекономічного примусу й терору.
Суть політичного курсу більшовиків полягала в насильницькому ламанні існуючої економічної системи України. Запровадження заходів у цьому напрямку входило до компетенції Української Ради народного господарства (УРНГ), що цілком залежала від Вищої Ради Народного господарства Росії. Соціально-політичний курс більшовиків в Україні в 1919 р. мав назву «політика воєнного комунізму» і передбачав такі заходи:
• скасування товарно-грошових відносин і заміна їх прямим товарообміном, запровадження карткової системи на продукти харчування, зрівняльна система оплати праці;
• націоналізація промисловості, державний контроль над виробництвом;
• мілітаризація праці (запровадження загальної трудової повинності населення від 16 до 60 років, трудова мобілізація, робота за трудодні);
• запровадження продрозкладки на селі — запровадження системи заготівлі сільськогосподарських продуктів, згідно з якою селяни зобов’язувалися здавати державі за твердими цінами всі надлишки сільгосппродукції, уведення державою норми особистого споживання, початок колективізації сільського господарства (об’єднання селян в артілі, комуни);
• різке обмеження суверенітету України: КП (б) У розглядалася як складова частина РКП (б), керівництво профспілками й громадськими організаціями здійснювалося з Москви;
• утворення в червні 1919 р. військово-політичного союзу радянських республік з метою централізованого керівництва господарством, фінансами і створення єдиного військового командування.
«Червоний терор», який проводила Всеукраїнська Надзвичайна Комісія (ВУНК), був головним методом здійснення політики «воєнного комунізму».
Держава часто зверталася до позаекономічних методів примусу. Праця набула форми тяжкої повинності. Продрозкладка передбачала вилучення не тільки хліба, але і м’яса, яєць, овочів. Більшовики використовували продрозкладку для боротьби з куркульством, від цього часто страждали міцні селянські господарства.
«Червоний терор» набрав небачених масштабів. У 1920 р. на території України було створено вісімнадцять концентраційних таборів. Почалося витіснення більшовиками з політичного життя соціалістичних партій. «Боротьбисти» оголосили про свій саморозпуск, керівництво лівих есерів було заарештоване, почався судовий процес над меншовиками.
Объяснение: