У Стародавній Греції слово αἵρεσις означало вибір, зокрема вибір філософської школи. Іреней Ліонський вперше вжив його в сучасному значенні, протиставляючи йому слово ортодоксія. На початку свого існування християнська церква не мала влади, часто переслідувалася, і не мала сили боротися проти єресей у своїх лавах. Ситуація змінилася після того як Костянтин Великий проголосив свободу віросповідання Міланським едиктом і сам перед смертю прийняв християнство. Таким чином він додав міць світської влади імператора до влади церковної. 380 року едиктом імператора Феодосія I християнство було проголошене державною релігією Римської імперії. Відтоді єретичні погляди могли каратися смертю. 385 року відбулася перша страта єретика Присцілліана, звинуваченого в маніхействі та магії. Остання страта за єретичні погляди відбулася 1826 року. Ним був Каєтано Ріполл, шкільний учитель із Валенсії, що проповідував дуалізм.
Но час настал, и ты ушла из дому. Я бросил в ночь заветное кольцо. Ты отдала свою судьбу другому, И я забыл прекрасное лицо.
Летели дни, крутясь проклятым роем... Вино и страсть терзали жизнь мою... И вспомнил я тебя пред аналоем, И звал тебя, как молодость свою...
Я звал тебя, но -ты не оглянулась, Я слезы лил, но ты не снизошла. Ты в синий плащ печально завернулась, В сырую ночь ты из дому ушла.
Не знаю, где приют своей гордыне Ты, милая, ты, нежная,нашла... Я крепко сплю, мне снится,плащ твой синий, В котором ты в сырую ночь ушла...
Уж не мечтать о нежности, о славе, Все миновалось, молодость Твое лицо в его простой оправе Своей рукой убрал я со стола.