Что такое антропогенез?
Антропогенез представляет собой часть биологической эволюции, которая включает происходение человека, его становление в рамках формирования общества. Эта эволюция привела к появлению человека разумного, процесс историко-эволюционного формирования физического типа человека.
Каковы современные взгляды на антропогенез?
Современные взгляды на антропогенез говорят о том, что человек происходит из Восточной Африки, и оттуда расселились в Азию, а потом в Америку, и в самом конце в Европе. Современные взгляды на антропогенез также включают идею о том, что человек появился в Восточной Африке, потому что там была зона повышенной радиоактивности, из-за которой человек мутировал. И каждый раз при геомагнитных инверсиях предыдущий человек умирал и появлялся новый в местах смены полюсов Земли.
Еще современные взгляды на антропогенез включают идею о том, что современные европейцы появились из-за встречи первобытных людей и неандертальцев, которые ассимилировались друг с другом. Плюс, считается, что человеку вообще около 2,5 миллионов лет, если мы говорим о австралопитеков. Но homo erectus – 1,8 миллионов лет, хомо сапиенс живет 150 000 лет.
А еще сегодня считается, что хомо сапиенс заново вышли из Африки подобно эректусам и заселили планету. Эректусы были вытеснены хомо сапиенсами.
Французька революція – окрім іншого, дала французькому суспільству Декларацію прав людини і громадянина (1789 р.). Основні ідеї, викладені в революційному законодавстві, мали місце в девізі французької революції "Свобода, рівність, братерство" (що все ще є девізом Франції). Страсне прагнення до свободи та рівності, з мотивоване філософами XVIII століття, надихнуло зміни, що відбулися.
Систему, яка називалася феодальною, хоча вона мало пов'язана з феодалізмом Середньовіччя, ненавиділи селяни та буржуазія за незбалансований розподіл привілеїв, особливо тих, що звільняли дворян і духовенство від оподаткування. Ці привілеї були скасовані на початку революції. Революціонери відлякували організовані групи будь-якого роду, оскільки вважалося, що лише один орган повинен існувати над громадянами – держава. Внаслідок цього гільдії, які вимагали обов'язкового членства і регулювали кожну професію, були придушені, і була встановлена свобода торгівлі. Старі університети були розпущені; в тому ж дусі, власність Римсько-католицької церкви була секуляризованою, а священики та єпископи були державними службовцями.
Сімейні відносини були глибоко трансформовані відповідно до принципів свободи та рівності. Шлюб був організований просто як цивільний акт; розлучення було дозволено; батьківський авторитет був обмежений; і згода батьків не потрібна для шлюбу дітей у віці старше 21 року. Короткий експеримент проводився з "сімейними судами", яким було дозволено скасувати рішення батьківства, і дружина була оголошена рівною її чоловікові.
Упродовж Революційного періоду послідовні уряди були налаштовані на консолідацію правових змін у наборі кодексів. Проекти були зроблені, але часу чи авторитету не вистачало, і вони не були прийняті, поки громадянське суспільство не було реставроване під Наполеоном.
Цивільний кодекс Наполеона (1804 р.) був організований як серія коротких статей, оскільки передбачалося, по-перше, що законодавці не могли передбачити всі обставини, які можуть виникнути в житті, і, по-друге, що лише лаконічність могла б зробити код достатньо гнучким, щоб адаптувати старі принципи до нових обставин . Загальні правила, що містяться в кодексі, з тих пір застосовуються до конкретних обставин без особливих труднощів. Мета кодексу полягала не стільки в створенні нових законів, скільки на повторення існуючих законів, що підлягають вибору, коли революційні акти змінювалися від попередніх і коли колишні закони відрізнялися один від одного.
Объяснение:
Этот вопрос был, не мой ответ