ответ:
україна в умовах десталінізації
5 березня 1953 помер сталін. в результаті формується тимчасовий «колективне керівництво» – розподіл високих посад між найближчими соратниками сталіна (р. маленков – голова ради міністрів срср, хрущов – перший секретар цк кпрс, берія – глава міністерства внутрішніх справ і держбезпеки). такий компроміс був неміцним, колишні соратники не довіряли один одному, боялися і шукали зручного випадку позбутися конкурентів.
боротьба за владу, в результаті якої перемогу здобув хрущов
26 червня 1953 був заарештований і страчений берія за звинуваченням у шпигунстві та підготовці державного перевороту.
червень 1953 – звільнення з посади першого секретаря цк кп (б) у л. мельникова, обрання а. кириченко (вперше українець за походженням зайняв таку високу посаду) арешт і страта міністра внутрішніх справ урср п. мешик і його заступника.
з 1957 р.. за 1963 рр. посаду першого секретаря цк кп (б) у обіймав н. підгорний.
1955 – звільнення р. маленкова з посади голови ради міністрів срср і обрання м. булганіна.
хрущов як перший секретар цк кпрс отримав всю повноту влади!
початок десталінізації
объяснение:
5 березня 1953 помер сталін. в результаті формується тимчасовий «колективне керівництво» – розподіл високих посад між найближчими соратниками сталіна (р. маленков – голова ради міністрів срср, хрущов – перший секретар цк кпрс, берія – глава міністерства внутрішніх справ і держбезпеки). такий компроміс був неміцним, колишні соратники не довіряли один одному, боялися і шукали зручного випадку позбутися конкурентів.
боротьба за владу, в результаті якої перемогу здобув хрущов
26 червня 1953 був заарештований і страчений берія за звинуваченням у шпигунстві та підготовці державного перевороту.
червень 1953 – звільнення з посади першого секретаря цк кп (б) у л. мельникова, обрання а. кириченко (вперше українець за походженням зайняв таку високу посаду) арешт і страта міністра внутрішніх справ урср п. мешик і його заступника.
з 1957 р.. за 1963 рр. посаду першого секретаря цк кп (б) у обіймав н. підгорний.
1955 – звільнення р. маленкова з посади голови ради міністрів срср і обрання м. булганіна.
хрущов як перший секретар цк кпрс отримав всю повноту влади!
початок десталінізації
Объяснение:
Франція вела свою економічну політику, що полягала в спробах уряду забезпечити французький пріоритет на міжнародному ринку. Англія дуже сильно заважала французам заволодіти ринком, тому що мала більший економічний потенціал у зв'язку з індустріальною революцією, яка відбулася у Великобританії. Протистояння двох держав призводить до того, що Англія постійно нацьковує на Францію високорозвинені європейські держави, серед яких були Австрія й Росія. Англійський уряд навіть намагався фінансувати воєнні дії на континенті.
Щоб не відчувати постійного тиску з боку Англії, Наполеон вирішує провести висадження своїх військ на британських островах, хоча йому відомо, що Англію дуже важко буде перемогти на морі. Невдало завершується бій при Трафальгарі в 1805 р„ у результаті якого англійський флот знищує французький. Французами командував адмірал Нельсон. Але Наполеон не здається. Уже через місяць французька армія на чолі з Наполеоном розбиває об'єднані російські й австрійські війська. Битва відбувається під Аустерліцем, нині це місто Славков, Чехія. У війну вступає Пруссія, яка не хоче потрапити під вплив Франції. Однак дуже швидко в битві під Єною в 1806 р. армія Наполеона розбиває прусські війська. Французи захопили Берлін.
Тим часом російська армія намагається зупинити Наполеона й завдає йому нищівного удару в битві від Ейлау в 1807 р. і відразу зазнає поразки під Фридландом. Франція на чолі зі своїм головнокомандуючим Наполеоном тріумфально прямує по всій Європі. Під її владу потрапляють Бельгія, Голландія, північна Німеччина й частина Італії. В іншій частині Італії, а також в Іспанії й у центрі Європи створюються залежні від Франції королівства, керовані членами родини все того ж Наполеона. Європа злякалася навали французьких військ, і тому, залишившись без більшості своїх земель, Пруссія й Австрія укладають союз із Францією. За їхнім прикладом діє й Росія, що уклала в 1807 р. Тїльзітський мир.
У 1806 р. після переможного руху по Європі Наполеон підписує декрет про Континентальну блокаду. Відповідно до цього декрету, французька сторона, а також усі її союзники, були змушені припинити всі торговельні відносини з Англією. Хоча, на перший погляд. Наполеон домігся того, чого хотів, однак уже швидко нестача товарів сильно позначилася на французькій економіці. Англія була першим постачальником колоніальних товарів: цукру, чаю, кави і ін. Країна сильно постраждала від торговельної блокади, переживаючи кризу в текстильній промисловості, виробництві вовни.
Франція не розрахувала свої сили. її промисловість не змогла задовольнити європейський ринок. До того ж порушилися торговельні зв'язки з англійськими колоніями, що викликало занепад французьких портових міст: Ла-Рошелі, Марселя й ін.
У перші роки правління Наполеона всі його реформи були тепло сприйняті й підтримані всіма населення, від власників до незаможних. Відбулося бурхливе зростання економіки, у результаті чого піднялася й зарплата. Цьому також сприяли й безперестанні призови чоловіків на Військову службу. Бонапарт видався французам рятівником батьківщини. Війни протягом певного часу здавалися зайвим підтвердженням геніальності французьких полководців і доблесті рядових французів, а перемоги ще більше викликали почуття гордості за свій народ.
Французам було відомо, що Наполеон став імператором не за розпорядженням вищого керівництва або указом попереднього імператора, а завдяки успішному просуванню по військовій службі й талановитості. Усі військові чини, які оточували його, теж не були високого походження, а деякі були навіть із самих низів. Народу це подобалося. Але минуло 20 років безперестанної війни, і люди почали виявляти ознаки невдоволення. Не втішали й не викликали гордості постійні набори в армію.
До того ж у 1810 р. у країні сталася економічна криза. Тепер французька буржуазія чимраз чіткіше починає усвідомлювати безуспішність ведення невпинних воєн на території Європи. Нескінченні витрати на обмундирування й снаряди виснажували навіть найстійкіших прихильників Наполеона. Ставало зрозуміло, що безпеці Франції вже давно ніхто й ніщо не загрожує. Але влада зіпсувала особистість Наполеона: тепер він мало піклувався про своїх підданих, прагнучи забезпечити лише власну персону та своїх близьких.