Для скріплення влади в державі та впорядкування правових та соціальних відносин громадян за князювання Ярослава Мудрого було укладено збірник законів, так звану Правду Ярослава, що становить найдавнішу частину законів руського права — Руської Правди.
За Ярослава Мудрого поширилося і зміцніло християнство в Київській Русі, а також оформилася організаційна структура й церковна ієрархія: 1039 документально стверджено існування Київської митрополії, що перебувала в юрисдикції константинопольського патріарха. Ярослав узгодив церковний устав, яким визначалися права церкви і духівництва[17]. Крім призначення митрополитів на київську катедру, Церква Київської Русі користувалася автономією, включно з тим, що 1051 з ініціативи Ярослава собор місцевих єпископів обрав русина Іларіона митрополитом київським. За цього часу засновано також перші монастирі на Русі: св. Юрія, св. Ірини і славний Києво-Печерський 1051 р., які стали важливими культурними осередками, в яких писалися літописи, були школи іконописання.
За Ярослава Мудрого сталася і національна еволюція в Київській державі: варязький вплив залишився тільки в колі військової дружини, а державні діячі рекрутувалися здебільшого з місцевих людей, серед яких були: Вишата, Іван Творимирич, Костянтин, син Добрині та інші.
Ярослав Мудрий був високоосвіченою людиною, він дбав про освіту і культуру свого народу, заснував при Софійському соборі школу і бібліотеку. За його ініціативою почалася в Києві праця над перекладами грецьких та інших книг на церковнослов'янську мову, переписано багато книг, був укладений літописний звід.
Київська Русь за Ярослава Мудрого була великою і могутньою державою Європи, досягнувши на ті часи найвищого розвитку. Щоб зберегти цілісність своєї держави, а заразом забезпечити права своїх синів, Ярослав встановив систему наслідування (сеньйорату), згідно з яким старший брат Ізяслав дістав великокняжий престол у Києві, Святослав — Чернігівщину, Муром і Тмуторокань, Всеволод — Переяславщину, Суздаль і Ростовщину, Ігор — Володимир Волинський, В'ячеслав — Смоленщину.
Военное искусство Дмитрия Донского имело решающую роль в победе : выбор места битвы, построение войск, ему удалось организовать и дисциплинировать войско. В первый раз, войска из разных земель выступили огранизованно под управлением одного князя. Плюс битва для русского народа была освободительной и воины проявилис стойкость и героизм в 10-ти часовой битве. Результатом битвы стали: - был развеян миф о непобедимости Золотой орды и Мамая, после поражения на Куликовском поле ускорился распад орды; - победа положила начало освобождению от ига; укрепило дух народа; - Москва стала центром объединения русских земель в единое государство.
Могу предположить, что речь идёт про спор о ключах от Вифлеемского храма, что, кстати, явилось поводом к Крымской войне. Дело в том, что в 1847 году похитили Вифлеемскую звезду (этот самый ключ). Версий похищения множество. В 1852 году по приказу турецкого султана Абдул Меджида I, звезда была заменена новой. И в этом же году вышел указ, закреплявший статус святых мест и преимущественные права на них Иерусалимской православной церкви. По сути, греки получили право владеть ключевыми святынями храма Гроба Господня и базилики Рождества Христова. Но ключ от святых врат Вифлеема был передан католикам, что в свою очередь, оскорбило православных. Граф Нессельроде узнал о том, что Наполеон III поддерживает католических монахов, которые хотели получить этот ключ. Граф не понимал, в чём дело. Речь идёт о простом ключе, которым отворяют двери или это что-то другое, более серьёзное. Тогда он отправил в Париж депешу нашему послу (Толстому вроде), где просил его узнать, о чём идёт речь. Лишь после этого Нессельроде сообщили, что спор идёт о ключе от Вифлеемского храма, который был похищен несколько лет назад, и из-за которого начался спор между Францией и Россией, между католиками и греками.
Для скріплення влади в державі та впорядкування правових та соціальних відносин громадян за князювання Ярослава Мудрого було укладено збірник законів, так звану Правду Ярослава, що становить найдавнішу частину законів руського права — Руської Правди.
За Ярослава Мудрого поширилося і зміцніло християнство в Київській Русі, а також оформилася організаційна структура й церковна ієрархія: 1039 документально стверджено існування Київської митрополії, що перебувала в юрисдикції константинопольського патріарха. Ярослав узгодив церковний устав, яким визначалися права церкви і духівництва[17]. Крім призначення митрополитів на київську катедру, Церква Київської Русі користувалася автономією, включно з тим, що 1051 з ініціативи Ярослава собор місцевих єпископів обрав русина Іларіона митрополитом київським. За цього часу засновано також перші монастирі на Русі: св. Юрія, св. Ірини і славний Києво-Печерський 1051 р., які стали важливими культурними осередками, в яких писалися літописи, були школи іконописання.
За Ярослава Мудрого сталася і національна еволюція в Київській державі: варязький вплив залишився тільки в колі військової дружини, а державні діячі рекрутувалися здебільшого з місцевих людей, серед яких були: Вишата, Іван Творимирич, Костянтин, син Добрині та інші.
Ярослав Мудрий був високоосвіченою людиною, він дбав про освіту і культуру свого народу, заснував при Софійському соборі школу і бібліотеку. За його ініціативою почалася в Києві праця над перекладами грецьких та інших книг на церковнослов'янську мову, переписано багато книг, був укладений літописний звід.
Київська Русь за Ярослава Мудрого була великою і могутньою державою Європи, досягнувши на ті часи найвищого розвитку. Щоб зберегти цілісність своєї держави, а заразом забезпечити права своїх синів, Ярослав встановив систему наслідування (сеньйорату), згідно з яким старший брат Ізяслав дістав великокняжий престол у Києві, Святослав — Чернігівщину, Муром і Тмуторокань, Всеволод — Переяславщину, Суздаль і Ростовщину, Ігор — Володимир Волинський, В'ячеслав — Смоленщину.
Объяснение:
как-то так