Безробіття у Франції
Падіння виробництва супроводжувалося скороченням заробітної плати і зростанням безробіття. Доходи робітників зменшилися з 1930 по 1934 рік. на 30%, доходи службовців — на 15-18%. У 1935 році число офіційно зареєстрованих безробітних вперше за повоєнні роки досягло 425 тис.осіб.
Оскільки безробітні тоді реєструвалися лише у великих містах, їх реальна чисельність була значно вище, складаючи близько 1 млн. чоловік. Крім того, багато робітників переводилися на неповний робочий день і ставали частково безробітними. У підсумку від повного або часткового безробіття страждало близько половини робітників. Такого розмаху безробіття Франція ще не знала.
Криза сільського господарства
Важкий удар було завдано по сільському господарству. Протягом майже всієї кризи Індекс сільськогосподарського виробництва не перевищував рівня 1913 року. Оптові ціни на вироблені французькими селянами м'ясо, зерно, вино впали за цей час в середньому в 2 рази, тоді як ціни на промислові вироби, а також роздрібні ціни, за якими городяни купували продовольство, знижувалися набагато повільніше.
Продукти сільського господарства не знаходили збуту. Їх згодовували худобі, спалювали, знищували, в той час як переважна частина трудящих жила впроголодь через скорочення доходів. Серйозно постраждали від кризи середні верстви міського населення. Їх доходи з 1929 по 1934 рік знизилися на 30%. Число банкрутств дрібних і середніх підприємств, магазинів, крамничок, кафе зросло більш ніж в 1,5 рази.
Криза в сфері бізнесу
З 1929 по 1934 року розорилося понад 100 тис.дрібних торговців. У тяжкому становищі опинилися багато пенсіонерів і колишні фронтовики, які втратили звичних умов існування. Збанкрутували навіть деякі великі підприємства.
Державна політика щодо подолання кризи
Щоб послабити вплив кризи, уряд створив "захищений сектор" економіки, включивши в нього найбільші банки і промислові підприємства. Вони отримували державні замовлення і кредити, податкові та митні пільги. За прикладом США були вжиті заходи для обмеження сільськогосподарського виробництва.
У 1929 році з'явився закон про пшеницю, а в 1931 році — закон про виноробство, що передбачали державне регулювання виробництва і торгівлі цими продуктами.
Объяснение:
Середньовічна східноєвропейська монархічна держава зі столицею в Києві, що існувала впродовж IX—XIII століть. Об'єднувала під владою князів із династії Рюриковичів східнослов'янські, балтські та фіно-угорські племена. У часи найбільшої могутності простягалася від Балтійського моря на півночі до Чорного моря на півдні, і від верхів'їв Вісли на заході до середньої Волги на сході.
Традиційно першим правителем Київської Русі вважається князь Олег із родини легендарного Рюрика, який 882 року заволодів Києвом[8]. Його наступник, Ігор, воював із Візантією і загинув від рук деревлян. Дружина Ігоря, княгиня Ольга стабілізувала державу та прийняла християнство. Правління її сина Святослава ознаменувалося воєнною експансією на схід та південь. Його син Володимир Великий, що посів трон після братовбивчої війни, розширив терени держави, розбудував Київ і охрестив Русь (988). Після його смерті спалахнула усобиця, внаслідок якої київським князем став Ярослав Мудрий. За його правління була збудована Софія Київська (1037), відбулась перша кодифікація юридичних норм, були укладені династичні союзи з низкою європейських держав. Згодом влада перейшла до тріумвірату Ярославичів, нащадки яких розділили Русь на окремі князівства, давши початок процесу феодальної роздробленості. Винятком слугують правління Володимира Мономаха та його сина Мстислава, які на певний час спромоглися консолідувати владу.
1240 року більшість князівств унаслідок монгольського вторгнення потрапили в політичну залежність від Золотої орди. Київська державність була продовжена західними князівствами Галичини та Волині, проте в XIV столітті ці землі були поглинуті Польським королівством та долучені до Литовсько-Руської держави відповідно.
х 15минут давно