Зародження дослідницьких знань, алхімія
Зосередженість у Середні віки на вивченні лише Святого Письма не задовольняла людей, які замислювалися над пізнанням навколишнього світу.
Одним із перших цікавість до природничих наук виявив професор Оксфордського університету монах францисканського ордену Роджер Бекон. Він доводив, що знання можна отримати не в богословських суперечках, а тільки вивчаючи природу за до дослідів. Бекон зробив чимало відкриттів. Особливого значення він надавав математиці, фізиці, хімії, намагався створити мікроскоп і телескоп, пояснив походження райдуги. Сучасники вважали Бекона магом і чарівником: розповідали, що він нібито створив мідну голову, яка вміла говорити. Вчений був переконаний, що можна побудувати саморухомі судна й візки, зробити апарати, які літали б у повітрі та рухалися морським дном.
Слава про його досягнення ширилася усією Європою. Заздрісники звинуватили дослідника у зв’язках із дияволом. Монаха кинули до в’язниці, де він провів 14 років і вийшов на волю лише перед смертю.
Але жага пізнання охоплювала чимраз ширші верстви суспільства. У Сицилійському королівстві, де тісно сплелися західноєвропейська та арабська культури, було перекладено численні природничі твори грецьких та арабських авторів. У славнозвісній медичній школі в Салерно розроблялися описи лікувальних якостей рослин, практичні рекомендації з протидій отруті, корисні настанови щодо підтримання здоров’я тощо.
Важливі практичні знання накопичували алхіміки та астрологи. Перші переймалися пошуками “філософського каменя”, за до якого звичайні метали можна було б перетворити на золото. Ці зусилля виявилися марними, але побіжно алхіміки вивчили властивості різних речовин, створили чимало дослідних приладів тощо. Астрологи, які віщували долі людей за розташуванням небесних тіл, зробили багато відкриттів у царині астрономії.
Арабский Халифат - ислам. Центром развития естественных наук в Халифате первоначально была территория Сирии и частично Юго-Зап. Ирана. Здесь было положено начало переводам на арабский язык и комментированию сочинений античных авторов. Переводы с греческого и сирийского, ознакомившие учёных стран ислама со значительной частью античной научной литературы, во многих случаях были единственными источниками, по которым Зап. Европа могла познакомиться с античной наукой. Декоративно-прикладное и изобразительное искусство. В арабском искусстве получил яркое воплощение свойственный художественному мышлению средневековья принцип декоративности, породивший богатейший орнамент, особый в каждой из областей арабского мира, но связанный общими закономерностями развития. Арабеска, восходящая к античным мотивам, — это созданный арабами новый тип узора, в котором математическая строгость построения сочетается со свободной художественной фантазией. Получил развитие также эпиграфический орнамент — каллиграфически исполненные надписи, включенные в декоративный узор.
Индия - индуизм. Индийским мыслителям принадлежит пальма первенства открытий во многих областях знаний. Изобретение нуля, измерение числа π, формулировка теоремы Пифагора, теория вращения Земли вокруг Солнца, закон гравитации, знание медицины и хирургии явственно свидетельствуют о богатстве научного наследия Индии.
Именно в древней Индии возникла игра в шахматы, которая была основана на математической базе того, что знали индийцы в древности. Господствующее положение занимала астрономия.
Китай - конфуцианство, даосизм и буддизм. Одним из культурных памятников в Китае считает Великая Китайская Стена. Там же зародилось конфуцианство. Китайцы первыми изобрели бумагу и наладили простейшую форму книгопечатания. На специально обработанных деревянных досках они вырезали текст, заливали его специальной краской, а затем печатали на бумаге. Правда, существование множества (десятков тысяч) иероглифов очень усложняло процесс и ограничивало его возможности. Изобретение остался неизвестным вне Китая.
Япония - синтоизм и буддизм. Там появились:
Стихотворные жанры: танка (нерифмованное пятистишие из 31 слога) и хокку (нерифмованное трёхстишие из 17 слогов);
Японская школа светской живописи;
Традиционные театральные жанры Японии ноо (но . ногаку) кабуки, кукольный театр бунраку ;
Икебана - традиционное японское искусство аранжировки цветов;
Нэцке - небольшие резные фигурки из кости и дерева;
Сумо - японская борьба;
Сёги японская настольная логическая игра, родственная шахматам.
(._.)
Объяснение:
2 , 5 , 6 , 9, 11 , 12 , 13, 16 , 17.