Объяснение:
Середньовічне мистецтво західного світу охоплює широкий спектр територій і часу, понад 1000 років мистецтва в Європі, а часом і на Близькому Сході і в Північній Африці. Воно включає в себе основні художні напрямки та періоди, національне і регіональне мистецтво, жанри, відродження, прикладне мистецтво та самих митців.
Історики мистецтва намагаються класифікувати середньовічне мистецтво в основні періоди і стилі, часто з певними труднощами. Загальноприйнята схема включає в себе наступне: пізні фази раннього християнського мистецтва, мистецтво періоду міграцій, візантійське мистецтво, острівне мистецтво, дороманське мистецтво, романське мистецтво і готичне мистецтво, та багато інших періодів в межах цих основних стилів. Крім того, кожний регіон, в основному в процесі становлення націй або культур, мав свій особливий художній стиль, наприклад, англо-саксонське мистецтво або скандинавське мистецтво.
Учасники конфлікту, а також Австрія та Пруссія, зібралися в Парижі на міжнародний конгрес. Глава російської делегації граф Олексій Орлов 30 березня 1856 року підписав капітуляцію Російської імперії.
Війна закінчилася Паризьким миром 1856. Він позбавив Росію права мати військовий флот на Чорному морі, а також фортеці й прибережні арсенали. Російська імперія публічно відмовилася від претензій на Молдовське князівство, Валахію та південну Бессарабію. Російського імператора позбавили покровительства над християнами Османської імперії, замінивши колективним патронатом усіх великих держав. План розширення впливу Російської імперії на південь провалився. Побіжним наслідком війни стала нова хвиля еміграції кримських татар до Османської імперії, залишило Крим близько 135,5 тис. осіб.
11. ПАРФЯНСКОЕ ГОСУДАРСТВО
Селевкиды, парнские племена, Аршакиды, Митридат II, Красе, Парфия и Великий Шелковый путь
Образование государства. Парфянское государство было основано парнскими племенами. Первоначально эти племена вели кочевой образ жизни в степях, расположенных между Каспийским морем и рекой Амударья. Они занимались в основном скотоводством и разводили породистых лошадей. Позже перешли к оседлому образу жизни и стали заниматься земледелием и виноградарством.
После смерти Александра Македонского его полководцы поделили созданную им империю между собой. Полководец по имени Селевк начал управлять Сирией и Вавилонией. В дальнейшем он распространил свою власть на обширные территории. Но через некоторое время государство Селевкидов начало ослабевать. За это время в восточных областях государства образовались два самостоятельных государства. Одним из них было Парфянское, а вторым — Греко-Бактрийское государство.
В 247-ом году до н.э. вождь парнского племени Аршак объявил себя царем и стал основателем Парфянского государства. Аршак присоединил к своему государству некоторые прилегающие территории. В исторической литературе Парфянское государство в честь Аршака также называется государством Аршакидов. Представитель династии Аршакидов Митридат I, пользуясь ослаблением государства Селевкидов, захватил Мидию и Месопотамию.