Вступ Стародавньої Русі в період питомої роздробленості супроводжувалося диференціацією форм державного правління в утворилися землях-княжениях, у відомому сенсі дозволяє говорити про формування альтернативних шляхів політико-державного розвитку давньоруського суспільства. Хоча в цілому в більшості виникли в умовах роздробленості самостійних князівств зберігалися колишні риси політичної влади, властиві ранньофеодальної монархії, своєрідність умов, в яких опинилися різні регіони Давньоруської держави, так само як і особливості політичних традицій сформували в кожній із них свою власну модель влади і управління з характерними для неї рисами та ознаками. Відмінності стосувалися, по-перше, співвідношення княжого (монархічного) і вічового (республіканського) почав в системі влади і управління, по-друге, ступеня самостійності політичної влади князя в його відносинах з зміцнювати свої позиції боярством.
Объяснение:
Противодействие против центральной власти и непрерывные восстания народов завоёванных стран привели к ослаблению правления династии Дуррани. Наследники Ахмадшаха не смогли противостоять против этих двух факторов. В этот период между наследниками разгорелась борьба за престол. Сложившейся ситуацией решили воспользоваться ханы других племён. Братьям Фатххан и Дост Мухаммаду удалось назначить правителями почти во все южные провинции Афганистана своих ставленников. После длительных междоусобных войн, в 1826 году Дост Мухаммадхан занял афганский престол и объявил себя эмиром. Так завершилось правление Дуррани. В стране была установлена власть династии Баракзаев.