ответ:Історичний портрет Сулейман першого
Объяснение:Сулейман І Пишний (1494 - 1566), султан Османської імперії з 1520 по 1566 роки. Він відомий, як завойовник, так і внутрішній реформатор.
Раннє життя і правління
Сулейман був єдиним сином султана Селіма I. Він став санджак- беєм (губернатором) Каффи в Криму під час правління свого діда Баязида II.
У вересні 1520 року Сулейман змінив свого батька на посту султана і розпочав своє правління з походів проти християнських держав у центральній Європі та Середземномор'ї. Белград став його власністю в 1521 році, а Родос, який був під владою рицарів святого Іоанна, у 1522–1523. У Мохачі в серпні 1526 року він розбив військову силу Угорщини (угорський король Людовик II загинув в цій битві). Тривала війна в Угорщині виснажила обидві сторони і після довгих переговорів у 1562 р. був підписаний мир про визнання статусу кво в Угорщині.
Зовнішні кампанії
Сулейман провів три основні кампанії проти Персії. Перша (1534–1535) надала османам контроль над регіоном Ерзурум на сході Малої Азії. Другий похід (1548–1549) приніс велику територію навколо озера Ван, але третій (1554–1555) слугував скоріше попередженням османам про труднощі підпорядкування в Персії. Перший офіційний мир був підписаний у 1555 р., але він не запропонував чіткого вирішення проблем, з якими зіткнувся османський султан на його східній межі. Морська сила османів стала грізною у правління Сулеймана. В пізніші роки Сулеймана турбували конфлікт між його синами. Сам Сулейман загинув, при облозі фортеці Сігетвар в Угорщині.
Внутрішні досягнення
Сулейман будував міцні фортеці, щоб захищати місця, які він займав від християн, і прикрашав міста ісламського світу (включаючи Мекку, Дамаск і Багдад) мечетями, мостами, акведуками та іншими громадськими роботами. Загалом Сулейман виконав завдання перетворити раніше візантійське місто Константинополь на Стамбул, гідний центр великої турецької та ісламської імперії.
Дружиною султана Сулеймана I під іменем Хюррем султан була Настя Лісовська, більш відома як Роксолана.
В. Абаев сопостовлял этноним skuta с германским *skut- (стрелок из лука, стрелять).
К. Т. Витчак и С. В. Кулланда объясняют скифское самоназвание так: др.-греч. Σκόλοτοι < *skula-ta < *skuδa-ta < *skuda-ta (то есть «лучники», с закономерным переходом *d > *l в скифском). Причём форма *skuδa-ta бытовала в VII веке до н. э., когда греки начали контактировать со скифами (оттого и др.-греч. Σκύϑαι). Тогда же состоялся ассирийский поход скифов — оттого и ассир. Ašgūzai или Išgūzai. К V веку до н. э. — времени визита в Ольвию Геродота — уже произошёл переход *δ > *l.
Переход древнеиранского *δ в скифское *l как характерная черта скифского языка подтверждается и другими скифскими словами. неуверен.