Однак на кінець Зрілого Середньовіччя в Західній Європі розпочалися зміни, які швидко переросли в справжній економічний та культурний вибух. Це був початок доби Відродження — епохи небаченого досі розвитку науки, техніки, промисловості й культурного життя, який дозволив західним європейцям захопити світове лідерство.
ЧЕЛЯБИНСК, топоним. Существует неск. версий его происхождения. Наиболее ранней является гипотеза, опубл. в 1863 исслед. А. В. Орловым, согласно к-рой Челябинскую крепость назвали по тат. дер. Селяба, стоявшей на р. Селябка. По мнению нек-рых ученых (У. К. Сафиулин, Г. Ф. Сатаров, Ю. Г. Подкорытов), деревню основал легендарный тат. герой Селямбей. Г. А. Турбин считал, что это была деревня тархана Таймаса Шаимова, имевшего почетное звание “челяби”. Согласно версии А. Тарусова, слово “Ч.” произошло от назв. р. Челябка, что в пер. с фарси (дари) значит “сорок губ”, “сорокоуст”. Антропоним Челеби в исламском мире относится к эпитетам со значением сильной, влият. личности (в пер. с тат. – “миловидный, красивый, солнцеподобный”). С другой стороны, допустима версия происхождения топонима от назв. реки, т. к. немалое число селений именовалось по рекам, вблизи к-рых они строились. У тюрк. народов было заведено называть реки по именам владельцев тех вотчинных земель, где они протекали. Противники данной версии отмечают, что во времена появления русских на Юж. Урале (кон. 17 – нач. 18 вв.) никаких селений вблизи р. Миасс не существовало, поскольку это была терр. башк. и казах. племен и жить рядом с ними было небезопасно. Во времена тат.-монгольского ига было распространено почетное имя-звание Челеби (Челубей). В истории можно найти множество подтверждений существования этого антропонима. Так, напр., Челибиром звали одного из батыров, служивших черниговским князьям. В 15 в. Турцией правил султан Мухамед Челяби. Известный тур. ученый 17 в. Хаджи Халифе носил псевдоним Кятиб Челяби. В пер. с тур. яз. на рус. “челяб” означает “Бог”, а “челяби” – “божественный”, “одаренный Богом”. В ср.-век. Азии так называли ученых и поэтов как людей, отмеч. Богом. Вполне вероятно, что на месте совр. Чел. находились вотчинные земли тюрк. героя Селяби-Челеби, с именем к-рого, скорее всего, и была связана версия происхождения назв. тат. дер. Селяба.
Князі - це найзаможніша частина шляхти, титулована знать, до якої належали нащадки удільних князів. Пани - це заможна шляхта, яка не мала князівських титулів, але відрізнялася давністю роду, спадковим землеволодінням і певними привілеями. Зем'яни - це середня військово-службова шляхта, залежна від князів і панів, яка здобула шляхетство і право спадкового землеволодіння за військову службу. Бояри - це дрібні шахтичі-службовці, що виконували різноманітні доручення. Церковні люди - це окремий стан українського суспільства, що становив майже десяту частину населення.
Однак на кінець Зрілого Середньовіччя в Західній Європі розпочалися зміни, які швидко переросли в справжній економічний та культурний вибух. Це був початок доби Відродження — епохи небаченого досі розвитку науки, техніки, промисловості й культурного життя, який дозволив західним європейцям захопити світове лідерство.