У Спарті склалося своєрідне класове рабовласницьке суспільство, яке зберегло суттєві пережитки первіснообщинних відносин. Панівний клас становили спартіати. Лише вони вважалися повноправними громадянами.
Жили спартіати в умовах, які нагадували своєрідний військовий табір. Їх повсякдення суворо регламентувалося. Головним обов'язком вважався військовий, до якого дітей готували із семи років.
Періеки-мешканці периферійних гірських неродючих районів Спарти — займали у правовому відношенні проміжне становище між спартіатами та ілотами.
Ілоти — поневолені мешканці Лаконії і Мессенії — були власністю держави, тобто колективною приватною власністю панівного класу.
Найважливішою галуззю господарювання колоній було сільське господарство. Грецькі міста-колонії були оточені сільськими поселеннями, що становили так звану хору ("земля, область"). Численні сільські поселення відкрито на берегах Дніпровсько-Бузького лиману (поблизу Ольвії), на правому березі Дністровського лиману (в околицях Тіри) та в інших місцях. У Херсонесі клери (земельні ділянки), обнесені кам'яними огорожами, мали в центрі садибу. На початку IV ст. до н.е. громадянами Херсонесу було освоєно 80-90 клерів загальною площею 360 гектарів. До початку III ст. до н.е. було освоєно вже 12 тисяч гектарів землі, кількість клер зросла до 450-470, зросла також їхня середня площа.
Жили спартіати в умовах, які нагадували своєрідний військовий табір. Їх повсякдення суворо регламентувалося. Головним обов'язком вважався військовий, до якого дітей готували із семи років.
Періеки-мешканці периферійних гірських неродючих районів Спарти — займали у правовому відношенні проміжне становище між спартіатами та ілотами.
Ілоти — поневолені мешканці Лаконії і Мессенії — були власністю держави, тобто колективною приватною власністю панівного класу.