Вавилон находился на скрещении речных и караванных торговых путей, что значительному развитию торговли. Особенное значение получила внешняя торговля.Торговые сделки совершались на особых рынках, где, судя по документам, устанавливались цены на различные товары.Эти цены колебались в зависимости от хозяйственных условий или от времени года.Расширение и усиление Вавилонского царства привели к дальнейшему развитию внешней торговли. Вавилонские купцы отправлялись в соседние страны, чтобы там покупать или продавать различные товары, в частности рабов. Стоимость некоторых товаров устанавливалась по курсу цен, который в то время стоял на одном из иностранных рынков, например в Туплиаше.
Важное значение в хозяйстве царства имело разведение скота. Луга и степи региона были прекрасными пастбищами, где паслись стада. Государственная власть охраняла интересы богатых скотоводов. Значительная часть скота была сосредоточена в руках нескольких богачей, отдававших его внаём простым вавилонянам. Наниматель скота был ответственным за нанятых им животных и обязывался возмещать их хозяину убытки в случае причинения им ущерба, например, повреждения рогов или глаз. Пастухи также несли ответственность за изменения клейма или продажу украденного животного
Многие люди, наверняка, не разбиравшиеся в истории, зайдут в тупик, но ответ однозначно ДА, вот почему.
Во-первых, надо разобраться, что такое государство и с чем его есть. Для начала, государство - это апарат управления гражданами и их налогооблажение, также это стабильная армия, свой ряд законов и прав.
Как мы видим, у Персии была регулярная растущая армия которая расширяла её границы. Законы про рабов и моральное поведение у них также были, как и сборы налогов из захваченых стран, областей и в конце-концов из своих же граждан.
Поэтому Персидское царство можно называть государство.
Объяснение:
Передумови
У 17 ст. в Англії сталися кардинальні зміни у структурі суспільства: швидкий розвиток мануфактурного господарства, торгівлі, товарно-грошових відносин, піднесення міст, зростання ролі найманої праці в сільському господарстві; виник значний найманих працівників, нового дворянства та співробітників торгових компаній, які мали монопольне право на торгівлю. Окрім того, були духовно-релігійні конфронтації через Реформацію: розгорнулася боротьба між англіканською державною церквою та католиками Стюартами, посилилася напруга між протестантами (пуритани та індепенденти). За Якова І та Карла І Англійського загострився конфлікт між королівською владою та парламентом, що позначилося на політичній ситуації в країні. 28.05.1628 парламент проголосив «Петицію про права», де була підтверджена низка важливих прав:
заборона стягувати з населення не затверджені парламентом податки;
заборона здійснювати арешт будь-якої особи без відповідної судової ухвали, не згідно із законом;
припинення арештів цивільних осіб за законами воєнного часу;
заборона облаштовувати постої військ у будинках обивателів.
Карл І підписав цей документ, однак не планував його виконувати. Упродовж 11 років він не скликав парламент.
Подіям революції передувало повстання 1638 в Шотландії. Зазнавши низки поразок, Карл І був змушений 13.04.1640 скликати парламент. На першому засіданні депутати почали вимагати розглянути події попередніх років. У відповідь на це 05.05.1640 король розпустив парламент, який отримав назву Короткого.
У листопаді 1640 через погіршення ситуації у війні із Шотландією король знову скликав парламент, який назвали Довгим, оскільки діяв до 1653. Він змусив короля стратити першого міністра та заборонив йому розпускати парламент, що призвело до загострення політичного протистояння та врешті до початку Англійської революції.
Серед завдань, що стояли перед Англійською революцією:
ліквідація пережитків феодалізму в промисловості, торгівлі та сільському господарстві;
встановлення нової парламентської форми правління, яка мала враховувати інтереси передусім буржуазії та нового дворянства, а не старих феодальних верств;
очищення англіканської церкви від пережитків католицизму.