ПОЖАЙЛУСТА про що йдеться в уривкахВолею Божою,порадою та повелінням святійшого Кирила , архієпископа Константинограда , Нового Риму, і вселенського патріарха, і благословенням архієпископа,митрополита київського, галицького та всієї Русі,отця Йова Борецького,в місті Луцьку при церкві Воздвиження Чесного й Животворящого Хреста Господнього утворилася школа грецька та руська .Згідно з стародавніми звичаями та порядками святих отців закону грецького , великим дбанням ,і накладом ,і пильністю міщан луцьких руського народу святого закону грецького ,і милостинями всіх православних християн ,як стану духовного ,так і осіб княжих,панських ,шляхетських і всього посполитого народу аж до вбогих удовиць , думаючи про всяку недостачу законної науки ,що чиниться через нестаратливих людей».
Велике князівство Московське (рос. Великое княжество Московское), Московія — середньовічна слов'янська держава у центрі сучасної європейської частини Росії, що розвинулося з Московського князівства, початково підпорядковане Великому князівству Володимирському, але завдяки вдалому використанню Орди стало найпотужнішою державою на північному сході колишньої Руської держави.
Моско́вський улус згодом відомий як князі́вство Моско́вське — виділене монгольським ханом територіальне утворення (носило назву Московський улус до розпаду Золотої Орди) у складі Великого князівства Володимирського 1277 року. Розташовувалось спочатку в межах сучасної Москви та Московської області, а згодом загарбало собі нові володіння теперішньої північної частини європейської Росії.
З 1328 року московські князі отримують ярлик від хана Золотої Орди на титул Великий князь Володимирський. Москва стає центром збору данини на користь хана з усіх на той час підконтрольних Золотій Орді Володимира, Новгорода та інших міст Русі.
1382 року московський князь отримав від Орди право називатися великим князем.
Объяснение: