Більшість німецьких політиків і діячів культури розраховувала, що після перемоги над Наполеоном їх народ нарешті здобуде державну єдність та політичну свободу. Але ні сподівання не справдилися. Створений за рішенням Віденського конгресу Німецький союз існував лише на папері, позаяк не мав єдиного Уряду, спільного законодавства та збройних сил. Союзний сейм, який під головуванням представника Австрійської імперії збирався у Франкфурті-на-Майні, реальної влади не мав. Кожна з держав Німецького союзу мала свого монарха, уряд, армію, грошову систему та власні митні тарифи. У більшості німецьких держав існували абсолютні монархії, за яких громадяни не мали ніяких політичних прав і свобод.
Політична роздробленість заважала також економічному розвиткові країни. На тих землях, які під час наполеонівських війн входили до складу імперії, розпочався процес розкріпачення селян. Одначе тепер його було згорнуто. Це стримувало розвиток сільського господарства та формування ринку вільної робочої сили. Розвиткові промисловості та становленню єдиного національного ринку заважало існування митних кордонів між численними німецькими державами. Промислова революція розпочалася в Німеччині у 30-х pp. - пізніше, ніж в Англії та Франції. Найбільших успіхів промислове виробництво досягло у трьох районах: Рейнсько-Вестфальському, Сілезії та Саксонії'. Зростанню гірничої та хімічної промисловості сприяло використання машин і запровадження технічних винаходів. У 1822 р. в усій Німеччині працювало лише дві парові машини, 1847 р. - понад тисячу. У 1835 р. у країні було збудовано першу залізницю завдовжки всього 6 км. Це було на десять років пізніше, ніж в Англії, та на п'ять, ніж у Франції.
У 1834 р. 18 німецьких держав об'єднались у митний союз, учасники якого скасовували мито на товари, що ввозилися. Одначе це не вирішувало складних проблем.
Потреби економічного розвитку Німеччини вимагали подолання роздробленості країни.
2. Боротьба за демократичні реформи та єдність Німеччини
Створення Німецького союзу привело до поширення в Німеччині надій на те, що таке згуртування забезпечить економічну єдність німецьких держав, сприятиме впровадженню ліберальних конституцій. Ці надії не справдилися.
Мрії про єдину Німеччину, в якій будуть забезпечені конституцією невід'ємні права людини та громадянина, набули поширення насамперед у студентському середовищі. У 1815 р. студенти Єнського університету створили товариство, яке пропагувало ідею національного об'єднання Німеччини. Ці вимоги вони поєднували з виступами проти реакційних порядків. Восени 1817 р. студенти влаштували святкування 300-річного ювілею Реформації у Вартбурзі. Вони привселюдно спалили на багатті символи існуючих порядків, з-поміж яких були: австрійський поліцейський кий, офіцерський корсет, "Кодекс жандармерії". Ці події для австрійського канцлера Меттерніха стали приводом розпочати кампанію проти "надзвичайного лібералізму" та "бунтівного духу" німецького студентства. Одначе рух за демократизацію суспільного життя та об'єднання країни не припинявся.
У 1819 р. на з'їзді німецьких монархів у Карлсбаді було ухвалено заходи для придушення опозиційних настроїв. В університетах запровадили жорсткий контроль, багато осіб опинилось у в'язницях, розпочався поліцейський терор.
3. Активізація опозиційного руху у 30-40-х pp. Фрідріх Ліст
..
Монгольское завоевание Средней Азии под руководством Чингисхана проходило в два этапа. Основной поход был направлен против государства Хорезмшахов[2]. В 1218 году монголы разгромили своего старого противника Кучлука, ставшего незадолго до этого гурханом Кара-киданьского государства, причём кара-киданьская территория была поделена между Монгольской империей и Хорезмом. К осени 1219 года началась война с Хорезмом, которая продолжалась до весны 1223 года. В этот период была завоёвана основная часть государства Хорезмшахов от Инда до Каспийского моря. Последний Хорезмшах Джелал ад-Дин Мангуберди, ещё несколько лет оказывавший сопротивление монголам, в конце концов был побеждён и погиб в 1231 году.
Объяснение:
Наверно не совсем то написал.(я задолбался это писать)