Зростання економічної могутності Запоріжжя, відсутність кріпацтва й демократичний устрій Козацької республіки непокоїли царський уряд.
Закінчення російсько-турецької війни 1768-1774 рр., у наслідок якої Росія здобула вихід до Чорного моря, придушення селянського повстання розв'язали імперським урядовцям руки й пришвидшили справу ліквідації козацького устрою на Запоріжжі.
4 червня 1775 р. війська генерала П. Текелія раптово оточили Січ-столицю , де стояла невелика залога, і зажадали її капітуляції. Після бурхливої військової ради, зваживши на сили сторін, козаки вирішили скласти зброю. Наступного дня за наказом П. Текелія із Січі було вивезено боєприпаси, артилерію, скарб, архів, клейноди і прапоти тощо. Всі будівлі на Січі, крім укріплень, зруйнували.
Від 25 травня до 8 червня 1775 р. російська армія повністю захопила запорізькі землі. Осереддя української державності й волелюбного духу було знищено.
У червні 1775 р. вийшов сенатський указ, що поклав край надіям козаків на відродження Січі.
Объяснение:
Петр 1 начал планировать боевые действия по возвращению в страну в 1699 году. Следствием такой подготовки стало создание Северного союза, к которому присоединились ещё 3 государства (Дания, Саксония и позже – Речь Посполитая).
Северная война 1700 1721 разворачивается непосредственно после подписания мира с Османской империей. Первым делом Россия начала выдвигать свою армию к Нарве, там происходит первое сражение. Результатом стал полный разгром войска, в котором было более 35 000 человек, а на стороне противника имелось 8500 воинов. Правитель Швеции в результате сделал вывод о том, что Россия его войскам не угрожает и отозвал армию. Однако это было лишь начало северной войны, которая продлилась ещё 21 год.
Основные причины Северной войны:
Желание снизить влияние Швеции, которая имела одну из сильнейших армий в Европе, а также являлась ведущим государством в Западной Европе. С восшествием на престол молодого и неопытного Карла Второго появилась такая возможность.
Каждое государство Северного союза имело свои отдельные интересы: Дания желала господства в Балтийском море, России нужен был просто выход к Балтийскому морю вместе с землями Карелии и Ингрии, а Саксония хотела вернуть Ливонию.
Самолюбие Петра I было задето в Риге (была вторым по значимости городом в Шведском королевстве после Стокгольма) – он получил холодным приём и воспринял это, как личное оскорбление.
События северной войны.
Российский князь принимает соответствующие меры и реорганизует армию, приняв за образец европейскую. Через 2 года Россия захватывает Нотеург и Ниеншанц, а также ряд других крепостей в течение 2 лет. В результате этих событий армия России получает контроль над проходом в Балтику.
Несмотря на серию побед, правитель России предлагает противнику заключить перемирие, от чего последний отказывается. События северной войны начинают набирать обороты с атаки Карла 12 на Россию в 1712. Бои приводят к тому, что интервенту удается взять под контроль Минск, Могилев и приобрести нового союзника в виде гетмана Украины Мазепы. Тем не менее в ходе дальнейшего наступления армия противника лишается припасов и резерва в результате удачно спланированной атаки Российской армии.
Летом 1709 года у Полтавы армия Швеции терпит полное поражение, в результате чего как правитель страны и гетман Мазепа отправляются в Турцию. Затем, закономерно в компанию вступает Османская империя, уже в 1711 году захватывающая ряд городов. Швеция же за годы Северной войны постепенно теряет свои земли. Успех сопутствует России и на море, в 1914 году реформированный флот одерживает свои первые победы у мыса Гангут. Несмотря на это война продолжается, поскольку единодушия среди участниц Северного союза нет.
После победы России в Финляндии в 1718 году Карл 12 решает начать мирные переговоры, которые приводят лишь к усугублению войны. Уже в 1719-1720 году войны высаживаются непосредственно на берегу Швеции. Результатом практически полного поражения Швеции становится мирный договор, заключенный в Ништадте летом 1721 года.
Для России итоги Северной войны были следующие:
Положительные:
Получен доступ к Балтийскому морю.
Захвачены территории Ингрии, Купляндии,
Карелии.
На отвоёванной территории построен город Санкт-Петербург, обеспечивавший водный путь в Западную Европу, что позволило значительно быстрее развиваться экономике страны за счёт торговли.
Швеция утратила свои позиции в Европе и так и не вышла не прежний уровень.
Отрицательные:
Россия была разорена в финансовом плане.
Случился демографический кризис из-за большого числа погибших на войне.
вот
Объяснение:
Війна у В'єтнамі — це умовна назва низки конфліктів, які тривали в країнах Індокитаю в 1940—1970-ті рр. Ключовим конфліктом була агресія США проти В’єтнаму. Конфлікт в Індокитаї став одним із головних у «холодній війні». Поразка США в цьому регіоні стала найбільшим успіхом СРСР у протистоянні з ними.
Поразка Франції в колоніальній війні підштовхнула США до більш активного проникнення на південь В’єтнаму. Такі дії США були продиктовані страхом поширення комунізму в Південно-Східній Азії (на Філіппінах, в Індонезії, Малайї, Бірмі комуністи вели партизанську війну). США поспішно створили тут блок СЕАТО у складі США, Великої Британії, Франції, Австралії, Нової Зеландії, Таїланду, Філіппін, Пакистану.
У 1956 р. в Південному В’єтнамі було проведено вибори до Національних зборів і прийнято Конституцію, одна зі статей якої закріплювала антикомунізм як державну політику. США, Велика Британія, Франція визнали цю державу та надали їй економічну й військову до У В’єтнам було направлено 3 тис. американських радників. США з 1955 до 1961 р. виділили 2,118 млрд доларів і, крім того, на військові потреби 571,3 млн доларів. Використання цих коштів перебувало в полі зору місії з контролю за використанням американської до Значна її частина йшла на створення інфраструктури — доріг, портів, аеродромів тощо. Була проведена аграрна реформа, будувалися сільськогосподарські поселення, створювалися споживчі кооперативи, надавалися пільгові кредити, але зберігалося поміщицьке землеволодіння. У політичній сфері обмежувалися політичні права і свободи, створювалися концентраційні табори, а з 1959 р. діяли військово-польові трибунали.
У 1960 р. відбувся конгрес патріотичних сил, на якому був створений Національний фронт визволення Південного В’єтнаму. Організаційне оформлення фронту було завершено в 1962 р. Він об’єднав 20 політичних партій та організацій різного політичного спрямування — комуністів, соціалістів, радикалів. Спираючись на підтримку Демократичної Республіки В’єтнам (ДРВ), він розгорнув активні бойові дії проти існуючого сайгонівського режиму. Урядові війська зазнали поразки.
Щоб урятувати своїх ставлеників і союзників, США втягнулися у війну у В’єтнамі. Із приходом до влади в США президента Дж. Кеннеді з’явилися доктрини «гнучкого реагування» і «стратегії протиповстанської боротьби». У Вашингтоні вважали, що в Південному В’єтнамі проходить фронт боротьби з комунізмом, і перемога партизанського руху може призвести до того, що «Тихий океан стане морем червоних», а США доведеться тримати оборону на своєму узбережжі.