История: 1861-1906 гг. правление императрицы

1861-1906 гг. правление императрицы

👇

Увидеть ответ

Ответ:

тупойуголь

04.07.2022

ответ правление императрицы Цыси

Объяснение:

4,6(22 оценок)

Ответ:

мериэмс

04.07.2022

Королева Виктория

4,7(43 оценок)

Открыть все ответы

Ответ:

Роман768

04.07.2022

ответ: c. каторга

Объяснение: Закон 18 апреля 1869 г. положил конец системе Уложения. Этим законом положено было начало сахалинской ссылке; генерал-губернатору Восточной Сибири предоставлено было выслать на о. Сахалин 800 чел. для отбывания там каторги.

+ По этому же закону на каторгу в Сибирь направляются только каторжные из Сибири и зауральских частей Пермской и Оренбургской губ. Осуждённые на каторжные работы вместо отсылки в Сибирь помещаются в каторжных тюрьмах (так называемых «централах») — Новоборисоглебской, Новобелгородской, Илецкой, Виленской, Пермской, Симбирской и Псковской, двух тобольских и Александровской близ Иркутска. Устройство этих тюрем в сущности почти не отличалось от обыкновенных тюрем; режим был более строгий, но тяжких и вообще каких бы то ни было работ здесь не производилось. Отбывшие в них срок заключения, равный сроку работ, отсылались по закону 23 мая 1875 г. в Сибирь на поселение.

4,6(69 оценок)

Ответ:

Yana20056578910

04.07.2022

Упродовж другої половини XIV - першої половини XV ст. вдосконалювалося землеробство. Поширювалося трипілля. Плуг витісняв у лісові смуги соху й рало. Селяни почали користуватися довгою косою; вирощували переважно жито, ячмінь, овес, пшеницю, гречку, горох тощо. Підвищення цін на м'ясо на європейських ринках спонукало шляхту до розведення у маєтках волів і корів; примножувалося поголів'я свиней. Розвивалися також городництво, садів ництво, бджільництво й рибальство.

Збільшувалася переробка деревини: виготовлялася велика кількість дьогтю, смоли, поташу, ванчосу (тонкі дошки). Розвинутими промислами були солеваріння (у Прикарпатті) та видобування руди (у Волині й Поліссі). Множилися ремесла. Так, на початку XVI ст. у містах налічувалося 150-200 ремісничих спеціальностей. Для регулювання виробництва і захисту власних інтересів ремісники об'єднувалися у самоврядні групи - цехи (спілки), діяльність яких визначалася спеціальними статутами. Їх очолювали старшини (цехмістри), що обиралися з-поміж найвпливо-віших майстрів. Підмайстри й учні у вирішенні цехових справ участі не брали. Перші цехи з'явилися наприкінці XIV ст. у Галичині та Закарпатті. Наприкінці XV ст. у Львові налічувалося вже 14 цехів. З цього часу вони виникають у містах Західного Поділля, Волині та Київщини. Займалися ремеслом і позацехові ремісники, котрих називали партачами.

Збільшення обсягів продукції, що виготовлялася на продаж, сприяло розвитку внутрішньої і зовнішньої торгівлі. Однак тут існували різні обмеження (купці були зобов'язані везти свої товари лише визначеними шляхами, зупинятися у містах, які мали право ведення торгівлі, продавати товари на певних умовах тощо). За кордон вивозилися полотно, шапки, хутряні вироби, холодна зброя, ювелірні прикраси, воли, зерно і т. ін. Важливими центрами торгівлі були Львів, Київ та Кам'янець-Подільський.

У другій половині ХІУ-ХУ ст галося пожвавлення еко-номічного життя, з'явилися ремісничі цехи.

Більшість сіл були невеликими. В них існувала сільська громада, що складалася переважно з дворищ (їх утворювали великі родини) або окремих господарств - димів. Орна земля перебувала у спадковому володінні індивідуальних господарств, а луками, випасами, водоймами спільно користувалися селяни різних дворищ і димів. Очолював громаду виборний отаман; існував ісопнийі суд - суд селянського сходу. Села об'єднувалися у соціально-територіальні осередки -волості, очолювані виборними «старцями». Останні захищали інтереси селян, збирали їх на віча для розв'язання важливих питань волосного життя.

За правовим становищем селяни поділялися на похожих (вільних), котрі мали право відходу від свого володаря, та непохожих (отчичів), позбавлених такого права. До найзаможніших належали служилі селяни - слуги, котрі перебу-вали на службах, за що отримували 1-2 волоки землі й звільнялися від інших повинностей.

Вільними залишалися данники, що виплачували данину державі. Тяглові селяни за користування землею виконували відробіткову повинність (оранка поля, засівання зерна та ін.) зі своїм тяглом (робочою худобою) на користь держави чи землевласника. Серед селянства було чимало збіднілих: сусіди й підсусідки, котрі селилися при дворах заможних селян; коморники, які не мали свого житла і наймали комори; городники, що володіли тільки городами, та халупники, котрі мали лише хати. Упродовж ХІУ-ХУ ст. раби, челядь та холопи перетворювалися на залежних селян.

Селяни виплачували податки й виконували повинності. Основним державним грошовим податком у Литві був податок на військові потреби. Селяни маєтків, які належали великим землевласникам, виплачували податки натурою й грошима. Відбували й державні повинності: споруджували й ремонтували замки, зводили мости, греблі тощо.

4,6(35 оценок)

Это интересно:

Семейная-жизнь

11.11.2020

Как восстановиться после аборта: полезные советы и рекомендации...

Хобби-и-рукоделие

17.01.2023

Покраска чугуна: советы от профессионалов...

Образование-и-коммуникации

13.09.2022

Как легко и быстро спрягать испанский глагол hacer...

Стиль-и-уход-за-собой