это 1
Економічне піднесення Німеччини наприкінці ХІХ ст.
o Перш за все, уряд Німеччини багато зробив для розвитку освіти та науки. Освіта стала гордістю країни, кількість студентів в університетах і вищих технічних закладах зростала особливо швидко.
o Середня та вища освіта стала міцним підґрунтям для розвитку науки й розповсюдження її досягнень в економіці.
o Демографічна ситуація в країні була досить стабільною. Цьому сприяла політика держави, церкви та загальне піднесення життєвого рівня. Якщо в 1816 р. в Німеччині населення становило 25 млн осіб, то в 1910 р. уже 64 млн, тобто відбулося зростання у 2,5 рази.
oВідбувається перетворення Німеччини з аграрно-індустріальної на індустріальну-аграрну державу і завершується промисловий переворот. Німеччина широко використала науковий і технічний досвід інших держав і зосередила увагу на розвитку галузей важкої промисловості, особливо виплавки чавуну та сталі, машинобудуванні, зокрема, верстатобудуванні.
o На початку XX ст. Німеччина вже випереджає Англію за виробництвом сірчаної кислоти, фарби, синтетичних барвників. Швидко розвивається фармацевтична промисловість.
o З кінця 80-х років XIX ст. Німеччина займає перше місце з виробництва електродвигунів, трамваїв, устаткування для електростанцій, електрифікації залізниць та електричного освітлення в містах. oПрискорені темпи розвитку підприємств важкої промисловості призвели до концентрації виробництва та утворення монополій. Останні виникали, в основному, у формі картелів і синдикатів. Особливо велика роль належала картелям. Так, 1879 р. було лише 17 об'єднань, а в 1901 р. — 600 картелів, які охоплювали 12 тис. підприємств. o Для Німеччини характерна велика роль банків у стимулюванні розвитку промисловості та швидкий процес концентрації банківського капіталу. У кінці 70-х років XIX ст. у країні налічувалося 32 банки, а в 1910 р. — уже 28. Провідна роль у фінансових операціях належала Імперському банку.
oУ 70—80-х роках XIX ст. Німеччина активно переходить до політики протекціонізму в торгівлі, захищаючи свого національного виробника, водночас, сприяючи вивезенню товарів і капіталу за кордон.
o Для швидкого економічного розвитку Німеччини велике значення мало формування ментальності німецької нації під впливом освіти, культури, мистецтва та релігії, яку держава зробила своїм союзником. Унаслідок дії зазначених чинників німець ставав слухняним, дисциплінованим, ретельно виконував накази, був носієм порядку, сумлінно ставився до праці.o Розвиток економіки Німеччини відбувався настільки швидко, що за 30 років з 1870 по 1900 рр. обсяг промислового виробництва зріс у 3,1 рази. o Отже, ряд зазначених факторів позитивно вплинув на економічний розвиток Німеччини в кінці XIX ст., дав їй можливість стати другою промисловою державою світу й завдяки швидкій індустріалізації випередити Францію та Англію.Індустріалізація кінця XIX — початку XX ст. вивела Німеччину на друге місце у світі (після США) та перше місце у Європі.
Після перемоги у франко-прусській війні 1870—1871 рр. відбулося об'єднання Німеччини навколо Пруссії, консолідація німецької нації. Було ліквідовано політичну роздрібненість, митні бар'єри, сформувалася єдина грошово-фінансова система, прийнята загальнодержавна система міри і ваги, залізничного і поштового права. Все це сприяло розвитку єдиного внутр.го ринку країни.
Капиталистическая Англия, а вслед за ней Франция и США решили использовать благоприятную для них обстановку, чтобы добиться новых преимуществ в Китае и установить свое влияние на цинское правительство. Уже в 1854 г. дипломатические представители Англии, США и Франции предъявили правительству Китая совместное требование о пересмотре договоров, навязанных Китаю в 1842-1844 гг. При этом была использована статья китайско-американского договора 1844 г. о пересмотре договора через 12 лет. Державы требовали разрешения неограниченной торговли во всем Китае, допущения иностранных послов в Пекин, официального разрешения торговли опиумом. Шантажируя цинское правительство, американский посланник Маклейн заявил наместнику провинций Цзянсу и Чжэцзян И Ляну: «Если все наши требования будут удовлетворены, цинскому правительству будет оказана в подавлении тайпинского движения. В противном случае я доложу обо всем своему правительству, и мы сохраним за собой свободу действий».
Открыто капитулировать перед державами цинское правительство боялось, так как это могло вызвать взрыв негодования народных масс на контролируемой им территории и усилить позиции тайпинов. Поэтому оно не приняло требований представителей Англии, США и Франции.
Однако капиталистические агрессоры не могли в 1854-1855 гг. Напасть на Китай, так как Англия и Франция вели в эти годы войну против России в Крыму. Лишь после заключения Парижского мира правящие круги Англии, использовав в качестве повода инцидент с лорчей «Эрроу», начали в 1856 г. вторую войну против Китая.
Цинично признавая, что дело не в задержанных контрабандистах, а в стремлении английских империалистов к наживе, газета «Таймс» писала: «Продвижение английской предприимчивости столкнулось со структурой самоизолирующегося китайского общества. Ничтожные детали, является ли этот акт легальным, а тот - целесообразным, преданы забвению. При нормальном и неизбежном развитии мира было необходимо, чтобы в известный момент предприимчивый народ мореплавателей, подобно англичанам, насильно вступил в сношения со слабым, не к прогрессу народом, вроде китайцев, населяющих богатую страну, доступную нашей торговле». Инцидент с лорчей «Эрроу» произошел 10 октября 1856 г., а уже в конце октября английская эскадра подвергла Кантон варварской бомбардировке, в результате которой в городе было соженно около 5000 домов. В начале 1857 г. американское военное судно приняло участие в обстреле кантонских фортов. Захватчики жестоко расправлялись с мирным населением, жгли китайские деревни.
Разбойничьи «подвиги» колонизаторов вызвали отпор китайского народа. На юге начали создаваться как и в период первой опиумной войны, отряды для борьбы с англичанами, вспыхнули волнения в Гонконге и на иностранных кораблях, произошли нападения на английские фактории и купцов.
Однако неорганизованная стихийная борьба народных масс, предававшихся маньчжурским правительством, его наместниками и чиновниками, не увенчалась успехом. В 1857 г. к Англии присоединилась Франция. Объединенная англо-французская эскадра в декабре 1857 г. подошла к Кантону. После того как кантонские власти отвергли требования представителей Англии и Франции об открытии новых морских портов и праве иностранного судоходства по Янцзы, эскадра бомбардировала Кантон, который затем был занят англо-французами и подвергнут ими разграблению.
В 1858 г. военные действия были перенесены на север. Там английские и французике войска, высадившись с кораблей, заняли в мае крепость Дагу и порт Тяньцзинь. Правительство Китая начало переговоры о мире.