ответ:Останнім українським гетьманом був Кирило Розумовський (1750-1764). Він походив із бідного козацького роду на Київщині. Стрибок у кар’єрі Кирила допоміг зробити його старший брат Олексій Розумовький.
Сталося так, що молодий козачок Олексій (через свій особливий голос) потрапив до хору імператриці Єлизавети (доньки Петра І), яка правила з 1741 року. З часом той український козак Олексій та імператриця таємно взяли шлюб. Сім’я Розумовських отримала графський титул та, зрозуміло, серйозні впливи на справи в імперії.
Олексій відправив брата Кирила на навчання у Європу. Граф Кирило Розумовський вчився в університетах Берліна, Страсбурга, Кенігсберга. Повернувшись до Санкт-Петербурга одружився із близькою родичкою імператриці графинею Катериною Наришкіною (яка народила йому восьмеро дітей). Високоосвічений українець мав добрий авторитет серед російських вчених. Указом імператриці він був призначений президентом Петербургської академії наук.
У 1750 році Розумовські разом із впливовими посадовцями імперії, що походили із козацької верхівки домагаються відновлення гетьманства в Україні. Гетьманом обирають Кирила Розумовського.
Він зразу ж досить серйозно почав проводити політику на відновлення козацьких вольностей. Згуртувавши навколо себе передових і освічених старшин, запропонував реорганізацію адміністративного устрою Гетьманщини. При збереженні та відновленні основних козацьких і старшинських вольностей, Кирило Розумовський запропонував встановити спадковість гетьманства за родом Розумовських та створити такий орган управління як Генеральні Збори.
Козацька старшина почала відновлювати свій контроль у містах шляхом виборів керівників з представників козацтва. Почало відновлюватись традиційне козацьке судочинство. Було реформовано козацьке військо. Розумовського підтримувала Запорізька Січ. Гетьман виношував плани відкриття українського університету в Батурині.
У 1762 році до влади в Російській імперії прийшла невістка Єлизавети – представниця збіднілого (але знатного) німецького роду Катерина ІІ. Вона ніяк не хотіла посилення влади гетьмана в українських землях. Своїми указами почала урізати впливи гетьмана: ліквідувала митні збори між Україною і Росією, вивела з підпорядкування гетьмана Київ. А в 1764 році видала укази про ліквідацію гетьманства та створення другої Малоросійської колегії для управління українцями.
За Кирилом Розумовським були збережені усі титули та власність Російської імперії. Він доживав віку у колишній гетьманській столиці Батурині. Помер у 1803 році.
Объяснение:
Объяснение:
1.Соляной бунт 1-10 июня 1648г.
Произошёл в Москве.
Причины: Тяжёлые поборы и повинности, высокий налог на соль. Люди не могли засолить продукты.
Итоги: Толпа растерзала чиновников Л.С.Плещеева, Н.Чистого, Траханиотова. В 1649г. было принято Соборное уложение, которое ликвидировало "белые" слободы.
2.Медный бунт. 25 июля 1662г.
Произошёл в Москве.
Причины: Высокие налоги, введение медных монет, обесценивание денег, одна серебренная монета стоила как 4 медных, платили за работу крестьянам медными монетами, а дань брали серебренными.
Итоги:Изъятие из оборота медных денег.
3.Хлебный бунт. Проходил с 15(25) марта по 28 апреля(8 мая) 1650г. В Новгороде и Пскове одновременно.
Причины:
Известие об отправке хлеба в Швецию в счёт погашения долгов правительства, городам грозил голод, неурожайная погода.
Итоги:
Подавление восстания правительственными войсками.
4.Восстание Степана Разина (поход за зипунами): 1670-1671г. Дон.
Причины:
Усиление крепостного гнёта (Соборное уложение в 1649г.), осложнение отношений правительства с Донским казачеством.
Итоги:
Подавление восстания, Казань С.Разина.
5.Восстание Степана Разина(Крестьянская война) 1670-1671г.
Дон, Поволжье.
Причины:
Попытки Москвы урезать автономию Дона. Расслоение казачества, ужесточение крепостного права.
Итоги:
Восстание подавлено, Разин казнён.
6.Восстание Василия Уса 1666г.
Дон.
Причины:
Правительство отказалось принять казаков на службу.
Итоги:
Восставшие рассеяны Стрельца.
7.Соловецкое восстание(Соловецкое "сидение") 1668-1676г.
Соловецкий монастырь.
Причины:
Церковные реформы патриарха Никона, жестокость курса церковных преобразований, представление народа о старой вере, как истинно православной и единственной.
Итоги:
Дальнейшее противостояние в стране староверов и официальной церкви.