Объяснение:Ось уже понад півтори тисячі років стоїть над Дніпром місто Київ. Місто, яке ще в давнину називали “матір’ю городів руських”.
Назва Київ походить від імені князя Кия.
Час залишив у місті не дуже багато пам’яток архітектури – місто не один раз руйнували вороги. Та історія збереглася у назвах вулиць і районів міста.
У Х столітті нашої ери Київ був уже центром могутньої держави – Київської Русі. Про ті часи нагадують безцінні пам’ятки архітектури. Серед них Софія Київська.
Софіївський собор, що розташований у старому центрі міста, збудували на початку ХІ століття за наказом князя Ярослава Мудрого на честь його перемоги над ворогом. Собор дивує своїми архітектурними формами, інтер’єрами.
З часів Ярослава Мудрого Софія стає важливим культурним центром Київської Русі. У Софіївському соборі була створена перша на Русі бібліотека.
Молодша за віком від Софіївського собору, але не менш відома Києво-Печерська лавра.
Про давнину у Києві нагадують і численні назви районів міста: Дарниця, Бровари, Поділ, Оболонь та інші. Поділ – це район, де жили ремісники та купці. У Броварах селилися броварі – робітники, які варили пиво.
Хрещатик – головна вулиця столиці України – свою назву одержав від яру у формі хреста, який колись був на цьому місці. На честь київського князя Володимира, княгинь Ольги та Рогніди названі вулиці Володимирська, Ольгинська, Рогнідинська.
Давнина у Києві існує поряд із сучасністю. Історія народу – це пам’ять про минуле. Кияни люблять і бережуть своє місто.
Характеризуючи соціальні та світоглядні передумови середньовічної культури, необхідно усвідомити хронологічні рамки Середньовіччя. Під середньовічною культурою сучасна наука розуміє культуру доби феодалізму, що відповідно до країн Західної Європи становить період приблизно від У до ХУ ст. Формування феодальних відносин у країнах Західної Європи відбувається нерівномірно. У Франції та Італії – впродовж ІХ-ХІ ст., у Німеччині – до середини ХІ ст., завоювання Англії кінця ХІ ст. прискорили процеси феодалізації у цій країні.
До кінця ХІ ст. у Західній Європі завершується поділ суспільства на землевласників – феодалів (сеньйорів) та залежних селян (сервів). Феодальні відносини характеризуються поєднанням верховної влади, у тому числі політичної, з землеволодінням, васальною ієрархією. Відносини особистої залежності одних феодалів (васалів) від інших (сеньйорів) становили систему васалітету. Васал отримував землі від вищестоящого сеньйора, який, у свою чергу, був чийсь васал. Одержання землі зобов’язувало васала виконувати військові обов’язки, брати участь у суді і т.д.
Найважливішим соціальним явищем раннього Середньовіччя була аграризація населення, що зумовила деякі своєрідні риси середньовічного суспільства. Зокрема, його аграрний характер, самодостатність великої кількості закутків, на які розпався колись єдиний римський світ. Матеріальна середньовічна культура формувалася на основі замкнутого натурального господарства сільського маєтку, нерозвиненості товарно-грошових відносин. Надалі основою культури стало і міське середовище, бюргерство, ремісниче цехове виробництво, торгівля, грошове господарство. З утворенням централізованих держав оформилися стани, що визначили структуру середньовічного суспільства – духівництво дворянство та “третій стан” – “народ”. Духівництво піклувалося про душу людини, дворянство (лицарство) займалося державними справами, народ працював.
Напиши про гусей ... Наприклад:
Сталося це в перші роки існування Риму. На Рим напали галли. Вони розгромили римське військо, і частина римлян сховалася на Капітолійському пагорбі, захищеному скелями. Ніяк не могли галли дістатися до римлян. Але в один із днів вони дізналися про таємну стежці, яка вела на Капітолій. І вночі змучені римські вартові поснули, і галлам вдалося непоміченими пройти по стежці. Але їх почули 'священні' гуси, які знаходилися в храмі Юнони. Вони підняли шум. Вартові прокинулися, підняли тривогу, і римляни відбили напад галлів.