У Петра I спочатку була відсутня чітка програма реформ у галузі державного правління. Поява нового державного закладу чи зміна адміністративно-територіального управління країною диктувались веденням війн, що вимагало значних фінансових ресурсів й мобілізації населення. Успадкована Петром I система влади не дозволяла зібрати достатньо коштів на реорганізацію та збільшення армії, побудову флоту, будівництво фортець і Санкт-Петербурга.
З перших років правління Петра дковувалась тенденція зниження ролі малоефективної Боярської думи в управлінні державою. У 1699 році при царі було організовано Ближню канцелярія, або Консиліум (Рада) міністрів, що складався з 8 довірених осіб, які управляли окремими наказами. Це був прообраз майбутнього Урядового Сенату, сформованого 22 лютого 1711 року. У Консилії було встановлено певний режим роботи: кожен міністр мав особливі повноваження, з’являються звітність і протоколи засідань. У 1711 році замість Боярської думи і Консилії було започатковано Сенат. Петро так сформулював основну задачу Сенату: «Дивитись у всій державі витрат, й непотрібні, а особливо марні, відставити. Грошей, якомога, збирати, оскільки гроші суть артерією війни.»
На протяжении всего столетия росла грамотность населения, чему перевод книгопечатания с дорогого пергамента на более доступную бумагу. Невиданным для тогдашней Европы тиражом было издано «Соборное Уложение» . Печатались буквари, азбуки, грамматики, другая учебная литература. Сохранялись и рукописные традиции. В Посольском приказе с 1621 года составлялись «Куранты» - первая газета в виде рукописных сводок о событиях в мире. Рукописная литература продолжала преобладать на Севере и в Сибири.
Были написаны сотни различных сочинений. Стали выходить книги, содержащие различные научно-практические сведения. Шло накопление естественно - научных знаний, выпускались пособия по математике, химии, медицине, астрономии, географии, сельскому хозяйству. Усилился интерес к истории: события начала века, утверждение во главе государства новой династии требовали осмысления. Появились многочисленные исторические повести, где представленный материал служил извлечению уроков на будущее. В 1667 году был издан первый печатный исторический труд - «Синопсис» («Обозрение») , в котором излагалась история Руси с древнейших времен. Вышли «Степенная Книга» - систематизированная история Московского государства, «Царственная Книга» - одиннадцатитомная иллюстрированная история мира, «Азбуковник» т своего рода энциклопедический словарь.
Немало новых тенденций проникло в литературу: появились вымышленные персонажи и сюжеты, стали распространяться сатирические сочинения, произведения философского плана. Новым явлением в литературе стало стихосложение. В это время усилились процессы оформления общего великорусского языка и стирания диалектных различий в нем. Некоторые новые веяния проявились в зодчестве (проникновение «мирских» мотивов в строительство храмов, распространение архитектурного стиля «московское барокко») , в живописи (появление элементов психологизма в изображении святых) , в прикладном искусстве, в музыке. Появился театр при дворе Алексея Михайловича.