ответ:Найсильнішими зі слов’янських племен середини І тис. н. е. давні автори називають антів.
Уперше на сторінки писемних джерел анти потрапили наприкінці IV ст. Готський історик Йордан розповідав, що 375 р. анти зазнали нападу короля остґотів Вінітара. Спочатку мужні анти перемогли нападника, однак невдовзі Вінітар знищив вождя антів Божа разом із 70 старійшинами. Деякий час землі антів (територія сучасної України) входили до складу держави гунів, що існувала протягом 370-469 рр. А вже з розпадом імперії гунів анти утворили самостійний союз племен.
Анти славилися як вправні воїни, які воювали з готами, Візантією та аварами. З писемних джерел до нас дійшли імена антських вождів Мусокія, Ардагаста, Пирогоста.
Військове мистецтво антів базувалося на особистому досвіді антських вождів. Воюючи проти супротивника, вони намагалися діяти раптово, швидко, використовуючи різноманітні хитрощі: засідки, пастки. Анти запозичили у своїх ворогів лук і стріли, дротики, шоломи, кинджали.
Пізнавально й цікаво
Анти — в перекладі з давніх східних мов означає «кінець», «край», «окраїна». Назву антам, імовірно, дали сусідні народи, для яких анти — окраїнний народ щодо сусідніх античних цивілізацій.
Пізнавально й цікаво
На період існування на теренах України антів і склавинів припадає час заснування столиці нашої держави — Києва. Хоча поселення людей існували на території столиці задовго до слов'янських часів, однак офіційною датою заснування прийнято вважати 482 р., коли, за легендою про заснування Києва, місто було закладене полянським князем Києм.
Объяснение:
В результате социальных реформ Петра I сильно изменилось положение трёх главных русских сословий – дворян, крестьян и городских жителей.
Служилое сословие, дворяне, после реформ Петра I стали исполнять воинскую повинность не с набираемыми ими самими местными ополчениями, а в регулярных полках. Службу дворяне теперь (в теории) начинали с тех же нижних чинов, что и Выходцы из недворянских сословий наравне с дворянами могли дослуживаться до самых высоких званий. Порядок прохождения служебных степеней определялся со времён реформ Петра I уже не родовитостью и не обычаями вроде местничества, а изданной в 1722 «Табелью о рангах». Она установила 14 чинов армейской и штатской службы.
1.1) максимальное сосредоточение власти в руках одной личности;
2) наличие сильного разветвленного профессионального бюрократического аппарата;
3) наличие сильной постоянной армии;
4) ликвидация всех сословно-представительных органов и учреждений.
3.в фото