Орхоно-енисейская письменность
Тип письма консонантно-вокалическое письмо
Языки древнетюркский язык
Период VIII—X вв. н. э.
Направление письма горизонтально, справа налево[1]
Знаков 38 (классический период)
Развилось в венгерские руны (теория), болгарские руны (теория)
Диапазон Юникода U+10C00 … U+10C4F
ISO 15924 Orkh
Пример текста
Слово Тенгри, написанное орхонским письмом
См. также проект «Лингвистика»
Древнетю́ркское руни́ческое письмо́ (орхо́но-енисе́йская пи́сьменность) — письменность, применявшаяся в Центральной Азии для записей на тюркских языках в VIII—X вв. н. э.[2] Древнетюркская письменность использовалась литературным языком (наддиалектный койне) того времени[3][4][5][6][7], который так же называется языком орхоно-енисейских надписей[8].
Исследователями выделяются 7 групп памятников письменности (принадлежащие, соответственно): ленско-прибайкальская (курыканам), енисейская (Кыргызскому каганату), монгольская (Восточно-тюркскому каганату), алтайская (Западно-тюркскому каганату), восточно-туркестанская (Уйгурскому каганату в Монголии), среднеазиатская (Уйгурскому государству в Восточном Туркестане), восточно-европейская (булгарам (теория), хазарам и печенегам)[9].
Названия даны: 1) по форме знаков, напоминающих германские руны; 2) по местам находок в долине Орхона (Второй тюркский каганат) и верховьях Енисея (Кыргызский каганат).
Постійні війни стимулювали розвиток у скіфів державотворчих процесів. Верховна влада в скіфських племенах належала цареві. Цар очолював військо, його влада була спадкова і майже не обмежена. Але для вирішення найважливіших питань скликалися народні збори усіх воїнів – «рада скіфів». На засіданнях цього органу могла вирішуватися навіть доля царів. Землі скіфів поділялись на номи, якими керували представники царської родини.
Військові походи та нерівномірний розподіл військової здобичі стимулював майнове і соціальне розшарування скіфського суспільства. Виділися такі основні суспільн воїни (з середовища воєначальників походила скіфська знать та царські родини); жерці; рядові общинники (землероби, пастухи) – більшість населення; раби.