У Середній Греції розташована область Аттика, в якій і виникла Афінська держава. У західній частині Аттики є рівнина, де можна було займатися землеробством. Решта частина області була гористою, де її мешканці розводили овець, кіз, свиней. Для вирощування зернових культур земля Аттики була малопридатною. Тому афіняни віддавали перевагу вирощуванню винограду і оливкових дерев, а зернові купували чи обмінювали у сусідів.
Афінська монета
Бідні для землеробства земля Аттики була багатою глиною, мармуром, залізом, сріблом, що сприяло розвитку всіляких ремесел.
Головним містом Аттики було місто Афіни, одне з найстаріших міст Європи. Початок місту поклало поселення, що виникло на пагорбі посеред рівнини. Круті схили пагорбу були природнім захистом для мешканців поселення від ворогів, піратів. Побудовані згодом стіни перетворили поселення на справжню фортецю – акрополь.
Афіни V-IV ст. до н.е.
В міфах розповідається, що коли було збудовано місто, але ще не мало своєї назви, про право бути його покровителем вели суперечку бог Посейдон і богиня Афіна. Боги вирішили присудити перемогу тому, чий подарунок для міста буде найбільш цінним. Посейдон вдарив тризубом по скелі і з`явилося джерело води, але вода в ньому виявилась солоною, бо Посейдом був покровителем морів. Тоді Афіна встромила свого списа в землю, з якого виросло оливкове дерево. Всі визнали подарунок Афіни більш цінним і місто було названо на її честь. Афіняни прославляли свою покровительку, будуючи на її честь храми і статуї.
Місто швидко зростало, йому було тісно на пагорбі і афіняни почали будувати свої помешкання у його підніжжя. Центром міського життя була ринкова площа – агора, де велась жвава торгівля.
Вільне населення Афін, як і решту грецьких полісів складалося з селян, ремісників і знаті. Знатні люди називалися аристократами (кращі, благородні). Завдяки своєму походженню вони тримали в своїх руках управління полісом (деякі знатні роди вели свій родовід від богів, героїв, стародавніх царів). Представники знатних родів утворювали ареопаг – раду знаті, яка заправляла всіма справами міста. Ареопаг обирав щороку 9 правителів – архонтів, які безпосередньо здійснювали владу (жрець, полководець, “міністр”, шість суддів).
Всі незнатні громадяни незалежно від того бідні вони чи багаті називалися демосом тобто народом. Демос був невдоволений всевладдям аристократів і прагнув теж приймати участь управліннях державою.
Николай Николаевич Новосильцев воспитывался князем А.С Строгановым так как был незаконнорожденным сыном его сестры. Новосильцев прославился в Шведской Компании, и минуя Павла он познакомился с молодым императором Александром. Позже Новосильцев займёт сиденье в Негласном Комитете и Гос.Совете. А в 1813 займёт государственный пост в Польском Царстве. Поэтому Александр поручил разработку реформ именно этому человеку. По "Уставной Грамоте Российской Империи" (1818) Россия перенесла "Польский опыт", и этот проект включал в себя некие черты парламентского строя Восточной Европы.Так был введён двухпалатный сейм. О положении крестьян ни было сказано ни слова. Все же этот проект не искоренил осколки самодержавия. Проект в конечном итоге Александром принят не был
Суть военных поселений в том, что за счет них хотели сделать так, чтобы армия сама себя обеспечивала хотя бы частично. То есть в военном поселении солдат живет вместе с семьей, занимается производительным хозяйством(сх), между этим военнослужащий занимается и военной подготовкой и обязанностями. Царила там строгая дисциплина и порядок. В мирное время ты крестьянин, в военное - солдат. Цель: удешевить процесс подготовки солдат, оптимизация расходов на армию и сокращение рекрутских наборов. В шутку можно сказать, что это военизированные колхозы. Цели достигнуты не были. Такие порядки просто не прижились и со временем сами развалились.
У Середній Греції розташована область Аттика, в якій і виникла Афінська держава. У західній частині Аттики є рівнина, де можна було займатися землеробством. Решта частина області була гористою, де її мешканці розводили овець, кіз, свиней. Для вирощування зернових культур земля Аттики була малопридатною. Тому афіняни віддавали перевагу вирощуванню винограду і оливкових дерев, а зернові купували чи обмінювали у сусідів.
Афінська монета
Бідні для землеробства земля Аттики була багатою глиною, мармуром, залізом, сріблом, що сприяло розвитку всіляких ремесел.
Головним містом Аттики було місто Афіни, одне з найстаріших міст Європи. Початок місту поклало поселення, що виникло на пагорбі посеред рівнини. Круті схили пагорбу були природнім захистом для мешканців поселення від ворогів, піратів. Побудовані згодом стіни перетворили поселення на справжню фортецю – акрополь.
Афіни V-IV ст. до н.е.
В міфах розповідається, що коли було збудовано місто, але ще не мало своєї назви, про право бути його покровителем вели суперечку бог Посейдон і богиня Афіна. Боги вирішили присудити перемогу тому, чий подарунок для міста буде найбільш цінним. Посейдон вдарив тризубом по скелі і з`явилося джерело води, але вода в ньому виявилась солоною, бо Посейдом був покровителем морів. Тоді Афіна встромила свого списа в землю, з якого виросло оливкове дерево. Всі визнали подарунок Афіни більш цінним і місто було названо на її честь. Афіняни прославляли свою покровительку, будуючи на її честь храми і статуї.
Місто швидко зростало, йому було тісно на пагорбі і афіняни почали будувати свої помешкання у його підніжжя. Центром міського життя була ринкова площа – агора, де велась жвава торгівля.
Вільне населення Афін, як і решту грецьких полісів складалося з селян, ремісників і знаті. Знатні люди називалися аристократами (кращі, благородні). Завдяки своєму походженню вони тримали в своїх руках управління полісом (деякі знатні роди вели свій родовід від богів, героїв, стародавніх царів). Представники знатних родів утворювали ареопаг – раду знаті, яка заправляла всіма справами міста. Ареопаг обирав щороку 9 правителів – архонтів, які безпосередньо здійснювали владу (жрець, полководець, “міністр”, шість суддів).
Всі незнатні громадяни незалежно від того бідні вони чи багаті називалися демосом тобто народом. Демос був невдоволений всевладдям аристократів і прагнув теж приймати участь управліннях державою.
Объяснение: