ответ: Причины присоединения:
1. Обострение внешнеполитической ситуации из-за войны с джунгарами
2. Стремление приостановить нападение на Младший жуз волжских башкир, калмыков.
3. Желание Абулхаира вытеснить с политической арены своих противников.
Объяснение: Вхождение Казахстана в состав Российской империи — длительный процесс вхождения территории населённых казахами в состав Российской империи, начавшийся в 1731 году с принятием российского подданства казахами Младшего жуза во главе с ханом Абулхайр-ханом, продолжавшийся в итоге 130 лет, и закончившийся присоединением Семиречья и среднеазиатских государств к Российской империи.
приходом к власти в СССР М. С. Горбачёва (1985) и после советско-американского саммита в Рейкьявике (1986), благодаря «дипломатии перестройки» отношения между двумя супердержавами стали трансформироваться из соперничества в партнёрство[2], что во многом было достигнуто ценой односторонних внешнеполитических уступок со стороны руководства СССР. В частности, 1 июня 1990 года было подписано Соглашение между СССР и США о линии разграничения морских пространств (Соглашении о Линии Шеварднадзе-Бейкера), по условиям которого к США отошли часть исключительной экономической зоны СССР и участок континентального шельфа площадью 46,3 тыс. квадратных километров в открытой центральной части Берингова моря, а также территориальные воды на небольшом участке в Беринговом проливе между островами Ратманова (Россия) и Крузенштерна. Кроме того, на рубеже 1980-90-х годов СССР спокойно отнёсся к смене режимов в странах Варшавского договора, что привело к фактическому коллапсу его сферы влияния и изменению баланса сил в мире в пользу США.
Непосредственное воздействие на отношения между США и СССР оказало изменение подходов в американской внешнеполитической доктрине. С конца 1980‑х годов на первый план в американской внешней политике вышел тезис о поддержке демократических ценностей в качестве национального интереса США, выдвинутый госсекретарём Дж. Бейкером. В отношениях с СССР этот подход выразился в поддержке политики «перестройки» и внешнеполитического курса Михаила Горбачёва — Эдуарда Шеварднадзе, имеющей целью формирование в Советском Союзе демократического общества с соответствующей внешней политикой[2].
В 1985 году по итогам встречи в Женеве Михаил Горбачёв и Рональд Рейган приняли заявление, в котором говорилось: «Ядерная война недопустима», поскольку «в ней не может быть победителей». Это заявление стало сигналом к прекращению гонки ядерных вооружений, началу конструктивных переговоров по контролю над вооружениями. 3 декабря 1989 года на встрече на Мальте Джордж Буш и Михаил Горбачёв объявили холодную войну законченной[30].
30-31 июля 1991 года был подписан Договор о сокращении стратегических наступательных вооружений (СНВ-I) (вступил в силу 5 декабря 1994 года)[31], по которому СССР и США должны были в течение 7 лет сократить свои ядерные арсеналы таким образом, чтобы у каждой из сторон осталось не более 6 000 единиц.
Тем временем политический, идеологический и межнациональный кризис, охвативший Советский Союз в конце 1980-х годов, привёл к распаду государства. Многие консервативные американские политики склонны в этой связи приписывать Соединённым Штатам победу в холодной войне. Так или иначе, распад СССР (и предшествовавший ему распад социалистической системы) принято считать окончанием холодной войны и началом новых отношений между Востоком и Западом.
Объяснение:
Побудований у 1073–1078 роках заходами Феодосія Печерського за ігумена Стефана, коштом князя Святослава II Ярославича. Початок будівництва — 1075 року, закінчення — 1 липня 1078.[1]
Ктиторами Великої церкви Печерської, зазвичай, називають великих київських князів Ізяслава і Святослава Ярославичів, які виділили землю й гроші на будівництво. При цьому є ще один активний учасник цієї історичної події — варяг Шимон Африканович. Він на виконання своєї обітниці зробив перший внесок у будівництво храму і його золотим поясом князь Святослав визначив розміри майбутньої споруди[2].
Відомості про Шимона Африкановича можна знайти в декількох історичних джерелах. Це «Києво-Печерський патерик», літописи і родовідна легенда бояр Воронцових-Вельяминових, які виводять від нього свій родовід.
Через деякий час у «Варязькій землі» помер його брат — Африкан. Скориставшись цією нагодою, Якун вигнав своїх небожів — Фрианда й Шимона з їхніх володінь. Під час утечі Шимон зняв зі скульптурного розп'яття Христа, виготовленого його батьком Африканом, святі реліквії — золоті вінець і пояс. Знімаючи, їх він почув «гласъ отъ образа»[3], що велів йому віднести ці реліквії преподобному Феодосію, на те місце, де буде створена церква в ім'я Пресвятої Богородиці. Пливучи у Київську Русь, Шимон під час бурі побачив видіння, у вигляді майбутньої церкви із зазначенням її розмірів: «Та, которая созиждается преподобнымъ во имя Божіей Материки какъ видишь ты ее въ величіи и красотѣ,- ее размѣритъ онъ тѣмъ золотымъ поясомъ, въ 20 поясовъ въ ширину, и 30 въ длину, въ вышину же стѣны съ верхомъ на 50»[3].
Після прибуття на Русь варяг з'явився до князя Ярослава Володимировича, який, пам'ятаючи заслуги його дядька Якуна, добре прийняв втікача. Незабаром Ярослав направив Шимона «старшим», напевно тисяцьким, до свого сина Всеволода. Родовідна легенда Воронцових-Вельяминових (найбільшого роду, який дожив до часу складання родовідних легенд) відносить прихід варяга у Київську Русь ще до 1027 року[4].
Патерик згадує Шимона серед учасників битви князів Ярославичів з половцями на річці Альті у 1068 році. Перед битвою князі прийшли до Печерського монастиря, де один з його засновників — Антоній — пророкував їм поразку. Шимону були передвіщені тяжкі рани й порятунок, а також те, що він буде першим похований у церкві, яку створить сам: багато з вас падуть від меча, і побіжуть від супостатів, будуть потоптані, утоплені у воді; ти ж будеш принесений тут, в церкву, яка тут створюється[3]. Під час битви було вбито і поранено безліч воїнів, поранений був і Шимон. Лежачи на полі битви, він знову побачив в небі видіння — ту ж церкву, що бачив раніше, на морі. Згадавши свою обітницю, варяг Богу, і був в ту ж саму мить зцілений. Після повернення з бойового походу, Шимон знову прийшов до преподобного Антонія і передав йому свої реліквії, сповістивши про своє бажання побудувати в монастирі церкву в ім'я Пресвятої Богородиці. При цьому, золотий пояс повинен був служити мірою при будівництві храму, а вінець було потрібно повісити над жертовником.
"Призвалъ святой Антоній блаженнаго Ѳеодосія и сказалъ: «Симонъ-это онъ воздвигнетъ такую церковь»[3]. — і передал блаженному той пояс и вінець.
Успенський собор, 1911 рік
Шимона почали називати на слов'янський манер Симоном. Приходячи до монастиря, він завжди «жертвовалъ ему много на возведеніе Богомъ указанной церкви»[3]. Тривалі бесіди з ігуменом Феодосієм переконали його і він «залишив латинську єресь, і прийняв істинну православну віру» [2, С. 156]. з усім своїм «двором» у 3000 душ. На прохання Симона, преподобний Феодосій написав молитву про прощення гріхів його предкам і нащадкам. Цю молитву після смерті Симона вклали йому в руку. З того часу пішов на Київську Русі звичай вкладати в руки покійному сувій з заупокійною молитвою. За богоугодні діяння Шимона після смерті першим поховали у побудованій Великій церкві Печерській. Помер варяг між 14 серпня 1089 р. і 15 серпня 1091 р.
Після кількох років, як Симон віддав вінець і пояс, то із Царгорода прийшли майстри. Феодосій запросив майстрів із Константинополя, очевидно, демонструючи незалежність Києво-Печерської обителі від місцевої світської та церковної влади. Вони сказали, що прибули до Києва по дорученню своєї цариці, яка повеліла побудувати у Печерському монастирі церкву.
Позвавши їх у палац, що знаходиться у передмісті Константинополя — Влахерні, цариця вручила їм золото на три роки будівництва, а також ковчег із мощами семи мучеників: Артемія, Поліевкта, Леонтія, Акакія, Арефи, Якова, Феодора для того щоб положити в основу храму. Причому греки впізнали Антонія и Феодосія як двох наближених до цариці, предстоящих біля Її трону, що давали золото їм на будівництво. Цариця сказала, що храм цей буде носити Її ім'я і що царською намісницею в ньому буде чудотворна ікона Успіння Божої Матері.
].
Объяснение:
fff