Кооперативним називають суспільний і господарський рух, спрямований на створення й розвиток різних форм (артілей, громад, товариств тощо) і видів (кредитних, споживчих, с.-г.) кооперативів. Початок такого руху на українських землях припадає на 1860-ті рр. Саме тоді почали діяти перші споживчі та ощадно-позичкові товариства (див. Кредитна кооперація в Україні). Наприкінці 1890-х рр. створювалися хліборобські артілі та с.-г. громади. Тривалий час кооперація на українських землях розвивалася без власних централізованих об'єднань – спілок. Це було пов'язано як із певними заборонами царського уряду, так і з нерозвиненістю кооперативної мережі та браком коштів. Питання про заснування українських кооперативних спілок уперше порушила делегація українських кооператорів на 1-му з'їзді представників кредитної кооперації в Москві (1898).
Державний устрій Речі Посполитої оформився при королі Генріхові Валуа (1573–1574), який займав польський престол перед тим як стати королем Франції. Таким чином оформився державний устрій — республіка з виборним королем.
Парламентська влада
Найвищим законодавчим органом держави був з'їзд шляхти — сейм або сойм, що обирав короля. В період між сеймами король керував державою разом і за згодою з обраною сеймом Радою резидентів.
Під час ухвалення рішень сеймом існувало право «ліберум вето» — кожний з учасників сейму міг накласти вето на прийняття певного рішення вимовивши слова «Не позвалям» (Не дозволяю). 3 другої половини XV ст. в Польщі усталилася двопалатна структура сейму, що складався з двох палат — сенаторів і послів; остання репрезентувала шляхту — виборців. На елекційних сеймах сенат засідав у великому королівському наметі, що звався шопою, а посли воєводств і земель — на майдані, оточеному ровом, так званому Колі. Присутня на елекції шляхта, участь якої у виборах не обмежувалася, збиралася в окремих наметах, поза Колом. Зокрема, від шляхти правобережних воєводств, враховуючи послів, присутніми на елекції 1632 р. було 186 осіб.
Суб'єкти держави
Велике князівство Литовське зберігало певну автономію у складі Речі Посполитої (мало свої органи адміністративного управління, військо, фінанси, судочинство велося на засадах Литовських статутів).
Під час загострення боротьби магнатських угруповань за владу, феодали Речі Посполитої створювали конфедерації. Відкриті виступи конфедератів проти короля називалися рокошами.
В 20-х гг. XV в. на степных просторах Казахстана образовалось ханство Абулхаира. Обособление его произошло в результате распада Ак Орды и усобиц Джучидов, которое завершилось гибелью Барака, хана Ак Орды и власть захватил потомок Шейбана, сын Давлат Шах-оглана 17-летний Абулхаир (1428-1468).
Территория — от Яика (Урала) на западе до Балхаша на востоке, от низовьи Сырдарьи и Аральского моря на юге до среднего течения Тобола и Иртыша на севере.
Столицы — Тура (1428-1430), Орда-Базар (1430-1446), Сыгнак (1446-1468).
Этнический состав: кыпчаки, найманы, мангыты, карлуки, конграты, канглы, уйсуни, уйгуры и др.
В исторических источниках конца XIV -первой половины XV вв. население ханство известно под общим этнонимом «узбеки», а ханство Абулхаира имело и другие названия — «Государство кочевых узбеков» или «Узбекское ханство».
Объяснение: