Питання зміни ґендерних ролей (ґендер – соціально-культурна роль відповідно до жіночої чи чоловічої статті) в період війни є еволюційним.
Розглянемо війни (в тому ж числі рухи, постання, революції) в період із 17 до 20 століть.
Такого роду дії, як війни та ті, хто їх очолював, наполягали на трансформації питань ґендерної рівності. Незважаючи на те, що битва за ґендерну рівність не була проведена в сучасному сенсі слова, зміни, які відбулися, започаткували еволюцію у наступних поколіннях. Невеликі зміни, внесені між ролями чоловіків та жінок у сім’ї, на робочому місці та на полі бою, були прикладами невеликих індивідуальних змін, що призвели до перетворення передбачуваних (традиційних) ґендерних ролей.
Під час фактичної війни чоловіки та жінки проявляли подібні зміни як емоційно, так і соціально в ґендерних ролях. Це було викликане напруженим тиском на чоловіків, щоб вони залишали свій будинок, майно та інші фінансові інструменти у руках своїх дружин. З одного боку, жінка, нарешті мала всі можливості, аби стати не лише головною розпорядницею коштів, але й вирішувати як жити. Проте, залишаючись із такою «свободою» більшість із них не знали, як з цим вчинити. Багато жінок не змогли взяти ролі своїх чоловіків і змінити власні ґендерні ролі, і ставали бідними жебраками.
Однак, вже в 20 столітті, ситуація є кардинально іншою. Жінки, під тиском демократичних цінностей, перших зрушень у виборчому праві, та в умовах війни світового масштабу – змінюють свої ролі у повсякденному житті на 360 градусів. Війна навчила їх стояти на двох на ногах. Хоча відносно короткочасна, Друга світова війна дала можливість жінкам робити те, що вони хотіли. Набагато менше перешкод стояло у тому, як жінки доводять, на що вони здатні.
Главной задачей введённой плановой экономики было наращивание экономической и военной мощи государства максимально высокими темпами, на начальном этапе это сводилось к перераспределению максимально возможного объёма ресурсов на нужды индустриализации. О первом пятилетнем плане (1 октября 1928 г. — 1 октября 1933 г. ) было заявлено на XVI конференции ВКП (б) (апрель 1929 г. ) как о комплексе тщательно продуманных и реальных задач. Этот план, сразу после его утверждения V съездом Советов СССР в мае 1929 г. , дал основания для проведения государством целого ряда мер экономического, политического, организационного и идеологического характера, что возвысило индустриализацию в статус концепции, эпоху «великого перелома» . Стране предстояло развернуть строительство новых отраслей промышленности, увеличить производство всех видов продукции и приступить к выпуску новой техники. Прежде всего, используя информационно-коммуникационные технологии (пропаганду) , партийное руководство обеспечило массовую мобилизацию в поддержку индустриализации. Комсомольцы в особенности восприняли её с энтузиазмом. Миллионы людей [4] самоотверженно, почти вручную, строили сотни заводов, электростанций, прокладывали железные дороги, метро. Часто приходилось работать в три смены. В 1930 г. было развёрнуто строительство около 1500 объектов, из которых 50 поглощали почти половину всех капиталовложений. Был воздвигнут ряд гигантских промышленных сооружений: ДнепроГЭС, металлургические заводы в Магнитогорске, Липецке и Челябинске, Новокузнецке, Норильске а также Уралмаш, тракторные заводы в Волгограде, Челябинске, Харькове, Уралвагонзавод, ГАЗ, ЗИС (современный ЗИЛ) и др. В 1935 г. открылась первая очередь Московского метрополитена общей протяжённостью 11,2 Особое внимание уделялось индустриализации сельского хозяйства. Благодаря развитию отечественного тракторостроения, в 1932 г. СССР отказался от ввоза тракторов из-за границы, а в 1934 г. Кировский завод в Ленинграде приступил к выпуску пропашного трактора «Универсал» , который стал первым отечественным трактором, экспортируемым за границу. За десять предвоенных лет было выпущено около 700 тыс. тракторов, что составило 40 % от их мирового производства. Из-за границы были приглашены инженеры, многие известные компании, такие как Siemens-Schuckertwerke AG и General Electric, привлекались к работам и осуществляли поставки современного оборудования. В порядке создавалась отечественная система высшего инженерно-технического образования. В 1930 г. в СССР было введено всеобщее начальное образование, а в городах обязательное семилетнее.
В 1930 г. , выступая на XVI съезде ВКП (б) , Сталин признал, что индустриальный прорыв возможен лишь при построении «социализма в одной стране» и потребовал многократного увеличения заданий пятилетки, утверждая, что по целому ряду показателей план может быть перевыполнен. Параллельно государство перешло к централизованному распределению принадлежащих ему средств производства и предметов потребления, осуществлялись внедрение командно-административных методов управления и национализация частной собственности. Возникла политическая система, основанная на руководящей роли ВКП (б) , государственной собственности на средства производства и минимуме частной инициативы.
Первая пятилетка была связана со стремительной урбанизацией. Городская рабочая сила увеличилась на 12,5 миллионов человек, из которых 8,5 миллионов было из деревень. Процесс продолжал идти в течение нескольких десятилетий, так что в начале 1960-х численность городского и сельского населения сравнялись.
В конце 1932 г. было объявлено об успешном и до выполнении первой пятилетки за четыре года и три месяца. Подводя её итоги, Сталин сообщил, что тяжёлая индустрия выполнила план на 108 %. За период между 1 октября 1928 г. и 1 января 1933 г. производственные основные фонды тяжёлой промышленности увеличились в 2,7 раза.
Питання зміни ґендерних ролей (ґендер – соціально-культурна роль відповідно до жіночої чи чоловічої статті) в період війни є еволюційним.
Розглянемо війни (в тому ж числі рухи, постання, революції) в період із 17 до 20 століть.
Такого роду дії, як війни та ті, хто їх очолював, наполягали на трансформації питань ґендерної рівності. Незважаючи на те, що битва за ґендерну рівність не була проведена в сучасному сенсі слова, зміни, які відбулися, започаткували еволюцію у наступних поколіннях. Невеликі зміни, внесені між ролями чоловіків та жінок у сім’ї, на робочому місці та на полі бою, були прикладами невеликих індивідуальних змін, що призвели до перетворення передбачуваних (традиційних) ґендерних ролей.
Під час фактичної війни чоловіки та жінки проявляли подібні зміни як емоційно, так і соціально в ґендерних ролях. Це було викликане напруженим тиском на чоловіків, щоб вони залишали свій будинок, майно та інші фінансові інструменти у руках своїх дружин. З одного боку, жінка, нарешті мала всі можливості, аби стати не лише головною розпорядницею коштів, але й вирішувати як жити. Проте, залишаючись із такою «свободою» більшість із них не знали, як з цим вчинити. Багато жінок не змогли взяти ролі своїх чоловіків і змінити власні ґендерні ролі, і ставали бідними жебраками.
Однак, вже в 20 столітті, ситуація є кардинально іншою. Жінки, під тиском демократичних цінностей, перших зрушень у виборчому праві, та в умовах війни світового масштабу – змінюють свої ролі у повсякденному житті на 360 градусів. Війна навчила їх стояти на двох на ногах. Хоча відносно короткочасна, Друга світова війна дала можливість жінкам робити те, що вони хотіли. Набагато менше перешкод стояло у тому, як жінки доводять, на що вони здатні.