У країнах Латинської Америки після Другої світової війни відбулися значні зрушення. Це пояснюється тим, що країни Латинської Америки значно раніше отримали незалежність. Їм на шляху модернізації не доводилось переживати цивілізаційного шоку, як це було в країнах Африки та Азії, вони були частиною західної, європейської за походженням, цивілізації.
Коріня латиноамериканської відсталості крилось в існуванні великих земельних володінь – латифундій. Це призводило до безземелля селян, низького рівня життя, аграрного перенаселення і безробіття, низької продуктивності праці, примітивних технологій і, відповідно, до соціальної напруги. Таке суспільство не могло бути демократичним, воно трималось на насильстви
Напередодні Другої світової війни почався занепад латифундій. Після завершення війни цей процес посилився. Тривала боротьба селян примушувала уряди проводити аграрні реформи. Всі вони незалежно від масштабів підривали позиції латифундистів. Найбільшого удару завдали латифундіям зростання промисловості, формування національного капіталу і, відповідно, нової економічної еліти, для якої латифундії були уособленням старих порядків. Демографічний вибух зумовив масову урбанізацію і перенесення центру політичного життя із сільської місцевості у місто.
20-30 годы.
Шакарим Кудайбердиев, Ахмет Байтурсынов, Сакен Сейфуллин, Магжан Жумабаев, Каныш Сатбаев.
40-50 годы.
Миржакып Дулатов, Жаханша Досмухамедов, Алимхан Ермеков, Халел Досмухамедов, Беимбет Майлин.
Объяснение:
За что они подверглись репрессиям ?
Жертвами тоталитаризма стали выдающиеся сыны казахского народа – Шакарим Кудайбердиев, Ахмет Байтурсынов, Сакен Сейфуллин, Магжан Жумабаев, Беимбет Майлин и многие другие».
В период с 30-х по 50-е годы века видные деятели науки и культуры, представители национальной интеллигенции Казахстана подверглись массовым репрессиям. Их судьбы трагичны: часть была расстреляна, остальные осуждены на различные сроки, некоторые из них скончались в лагерях, выжившая часть была осуждена повторно. Это такие выдающиеся исторические личности, как Ахмет Байтурсынов, Алихан Бокейханов, Магжан Жумабаев, Миржакып Дулатов, Халел Досмухамедов, Жаханша Досмухамедов, Уалитхан Танашев и многие другие. Судьбы основной массы «врагов народа» решались тайно, на заседаниях Военной коллегии Верховного Суда СССР, на особых совещаниях НКВД и в так называемых «тройках» и «двойках». Казахстанцам часто инкриминировался шпионаж в пользу Японии и Германии, что подтверждалось только собственными «признаниями» обвиняемых и осужденных при отсутствии иных доказательств в делах. Распространенными были обвинения в антисоветской агитации и пропаганде, основывавшиеся главным образом на доносах соседей, сослуживцев.
В период с 1921 по 1954 годы в Казахстане было осуждено 100 тыс. человек, к 25 тыс. из них была применена высшая мера наказания — расстрел.