1. Государства и люди искали новые пути по морю, чтобы торговать , эти пути соединяли бы Европу и Индию и Китай, потому что путь по суше преграждали турки-османы.
“Основной причиной …поиск морских торговых путей из Европы в Индию и Китай”
2. Необходимо было развивать торговлю между странами, увеличивать ее количество,получать доходы от торговых операций.
“Целями… было развитие мировой торговли, увеличение ее объема, получение прибыли без посредников.”
В итоге географических открытий происходило обогащение Европы, развивались разные сферы жизни, делались научные открытия, делались технические изобретения.формировались колониальные империи.Возникали торговые компаниии, объединявшие свои капиталы. Происходило знакомство с бытом и культурой новых стран, получение новых рынков сбыта. Христианство распространилось на новые земли.Ввозились новые с.х. культуры, но были и отрицательные последствия- в результате открытия новых территорий обострилось соперничество между странами, велась борьба за колонии, завозились и новые болезни,погибло много представителей индейцев, их цивилизация исчезла.
Для России открытия привели к присоединению новых территорий, стали развиваться товарно-денежные отношения, она включалась в мировую торговлю.
Протягом історичного розвитку стародавні Греція і Рим, при всій різноманітності суспільних відносин та державного устрою в кожній із цих країн, створили багатющу, велику і неповторну культурну спадщину. В історії світової культури вона визначається як антична, греко-римська культура. Культури Греції та Риму - це дві взаємопов´язані, хоч і не тотожні частини одного цілого.
Роль античної спадщини в розвитку європейської культури неможливо переоцінити. Недаремно античну культуру називають колискою європейської цивілізації. Після періоду середньовічного небуття значної частини античних цінностей вона немов чарівний птах фенікс оживає в переосмисленому вигляді у творах митців Відродження. На основі античної традиції в європейській практиці утверджується гуманістичний світогляд, цінності земного буття, ідеал досконалої гармонійної людини. Саме поєднання гуманізму, допитливості, раціоналізму з мистецькою довершеністю робить культуру античного світу одним з провідних духовних надбань людства.
Антична спадщина і традиції, їх гуманістичний зміст становили основу передусім культури і мистецтва Візантії та Близького Сходу. Так, в епоху еллінізму в Олександрії склався просвітницький центр, у якому перехрещувалися шляхи грецької і давньосхідної культурних традицій, розвивалися природничі і гуманітарні науки, філософські школи, розквітало високе мистецтво.
Грецька культура сприймалася в наступні століття як неповторний феномен, історичне чудо. Вона створила таку силу-силенну понять і термінів (у політиці, науці, мистецтві), що дослідник Якоб Бурхарт мав підстави скати: "Ми бачимо очима греків і розмовляємо зворотами їхньої мови". Саме в Стародавній Греції склалися і утвердились такі фундаментальні соціально-політичні поняття, як громадянська свобода і громадянський обов´язок, людяність, гармонійність розвитку особистості, усвідомлення співвідношення особистого і суспільного.
Грецьке мистецтво і культура - пам´ятки архітектури, скульптури, живопису, література, філософія, театр, музика, художні ремесла – стали невід´ємною частиною світосприйняття і життєдіяльності світового соціуму. Ось чому античне мистецтво є для нас класикою. Воно вічне, не підвладне часові, тому що втілює загальнолюдські цінності. І є людина, яка здатна сприймати прекрасне.
Античність, її культура і мистецтво - вічне, невичерпне джерело ідей, думок, художніх відкриттів. З нього людство в усі часи черпало натхнення до творіння прекрасного. Без цієї невмирущої спадщини неможливо уявити шляхи соціального і духовного прогресу людства, його майбутнє.