Среди причин поражения революций 1848—1849 гг. важнейшей было предательство либеральной буржуазии, которая примкнула к революции лишь для того, чтобы использовать народное движение в своих узкоклассовых целях. В ходе классовой борьбы умеренные буржуазные либералы, напуганные революционной активностью рабочего класса, пошли на соглашение с монархической властью, с реакционной военщиной, со всеми силами старого режима, изменили народу. Так было во Франции, где крупная буржуазия ради сохранения своего классового господства поддержала клику бонапартистских авантюристов. В Пруссии буржуазные либералы смиренно подчинились военщине и дворянству. Так было и в других германских государствах. Умеренные либералы предали дело итальянской буржуазной революции, отказавшись от борьбы революционными методами за освобождение страны от австрийского гнета. Разоблачение предательской сущности буржуазного либерализма явилось важнейшим уроком революций 1848—1849 гг
Зміни в досить стійкій зовнішньополітичній орієнтації гетьмана Мазепи розпочалися після початку невигідної для козацької України Північної війни (1700 р.). 1706–1707 рр. датуються перші обережні спроби переговорів зі Станіславом Лещинським та, ймовірно, Карлом XII через посередників з метою отримання гарантій для козацької України у випадку перемоги шведів у Північній війні.
Тобто , що його на це підштовхнуло , І.Мазепа мріяв вивести Гетьманщину з-під влади царя Петра | , бо козаків непокоїло обмеження царським урядом їхніх станових прав. Тому невпевненість у майбутньому примушувала гетьмана замислюватися над подальшою долею Гетьманщини. І у 1706р. І. Мазепа завдяки посередництву польського короля розпочав таємні переговори зі шведським королем Карлом ХІІ.
