Карл Великий-Король франків, король лангобардів, герцог Баварії, імператор заходу.
Основні напрямки діяльності:
1. Розширення територій Франкської держави.
2. Формування феодальних відносин у Західній Європі.
3. Створення упорядкованого християнської держави.
4. Розвиток освіти.
Основні підсумки діяльності:
1. За час його царювання франки здійснили 53 походи, з них 27 очолював сам Карл. Територія держави за час її правління збільшилася вдвічі.
2. Вища знать країни, пов'язана з Карлом ленною присягою, зобов'язана була бути на війну з підвладними людьми. З 789 Карл неодноразово видавав укази, що наказували кожній вільній людині знайти собі сеньйора, під керівництвом якого він повинен служити. Збільшувалося число залежних селян.
3. Імператор будував свою державу на релігійному фундаменті, державний устрій було підпорядковано християнським принципам. Прийнявши на себе місію "захисника Церкви", Карл підпорядкував її собі, а для зміцнення політичного впливу своєї держави він використовував проповідь християнства.
4. У 787 був виданий указ про створення шкіл при монастирях, в 789 — про обов'язкову освіту всього вільного чоловічого населення (залишився невиконаним). При дворі склався вчений гурток на чолі з Карлом, названий Академією.
За свої заслуги ще за життя Карл отримав прізвисько»Великий".
Процесс образования казахской народности в XIV-XV вв. в основном завершился. В середине XV в. - образовалось Казахское ханство. Расширение владений, укрепление государственности, активная внешняя политика при первых ханах, особенно при Касымхане в начале XYI в. , затем сменились усилением междоусобной борьбы, массовыми откочевками людей. Во 2-й половине XYI в. происходит новый политический подъем Казахского ханства, спад междоусобиц, развитие скотоводческого и земледельческого хозяйства, торговых отношений, расширяются контакты с Россией и другими сопредельными странами. При Тауке-хане был составлен свод норм обычного права - "Жеты Жаргы", где определены основные принципы общественного правопорядка и государственного устройства. Однако политическая разобщенность, стремление к усилению самостоятельности жузов со стороны отдельных ханов и султанов, отсутствие внутреннего рынка - все это ослабляло ханство, делало его беззащитным перед внешними врагами. С нач. XYIII в. участились набеги джунгар на казахские земли. Поэтому хан Тауке предпринимает попытку объединения трех жузов. Казахское ханство, раздираемое междоусобицей и противоречиями, ослабленное в изнурительной войне с агрессором, ведет отчаянную борьбу за свою независимость. Главные события войны с джунгарами происходят в 1723-1727 гг. , вошедшие в историю как "Годы великого бедствия" ("Актабан шобырынды"). Решаюшую роль в отражении агрессии джунгар сыграли всеказахские сходы (съезды) , где решением биев (наставниками) трех жузов Толе-би, Казыбек-би, Айтеке-би предпринимаются меры по созданию народного ополчения, единого фронта обороны и отражения нападения джунгар. Решающую роль в народном ополчении (1727 у р. Буланты; 1729 - Анракайская битва) казахов против джунгарской агрессии сыграли всеказахские съезды, деятельность народных батыров Кабанбая, Богенбая, Наурызбая, Карасая, полководческий талант Абылая и других. В трудной экономической и политической ситуации встал вопрос о вхождении в состав России, которое продолжалось около 150 лет. Хан Младшего жуза Абулхаир, вследствие ослабления казахского ханства в ходе изнурительной войны, был вынужден принять условия присоединения Младшего жуза в состав России. Попытки "противной стороны" во главе с султаном Бараком противодействовать переговорам и исключить оформление акта о присоединении Младшего жуза к России потерпели неудачу и 10 октября 1731 г. часть собрания казахских старшин высказалась за его принятие. Присоединение Казахстана к России включает вхождение, мирную и военную колонизацию, открытое завоевание. В 1732 г. в состав России вошла формально некоторая часть Среднего жуза. Присяга группы султанов и старшин Младшего и Среднего жузов (Абулмамбет, Абылай) в 1740 г. обусловила присоединение лишь части Среднего жуза. Основные регионы северо-восточного и Центрального Казахстана вошли в состав империи в 20-40 гг. XIX в. вследствие поражения национально-освободительной войны К. Касымова и политических акций царизма. Взятие царскими войсками в 60-х гг. XIX в. Туркестана, Шымкента, Аулие-Аты и т. д. , сопровождавшееся применением крупных воинских сил, завершило завоевание территории Старшего жуза Россией. Присоединение Казахстана, а затем Средней Азии позволило России одержать верх в соперничестве с Британской империей. Политическое и экономическое положение Казахстана в середине и конце XYIII в. Обнаруживает: усиление внутренних противоречий в Младшем жузе; расширение экономических взаимосвязей с Россией; развитие обменной торговли; обострение земельного вопроса; первые шаги колонизаторской политики царизма в аграрном вопросе.
Объяснение:
Карл Великий-Король франків, король лангобардів, герцог Баварії, імператор заходу.
Основні напрямки діяльності:
1. Розширення територій Франкської держави.
2. Формування феодальних відносин у Західній Європі.
3. Створення упорядкованого християнської держави.
4. Розвиток освіти.
Основні підсумки діяльності:
1. За час його царювання франки здійснили 53 походи, з них 27 очолював сам Карл. Територія держави за час її правління збільшилася вдвічі.
2. Вища знать країни, пов'язана з Карлом ленною присягою, зобов'язана була бути на війну з підвладними людьми. З 789 Карл неодноразово видавав укази, що наказували кожній вільній людині знайти собі сеньйора, під керівництвом якого він повинен служити. Збільшувалося число залежних селян.
3. Імператор будував свою державу на релігійному фундаменті, державний устрій було підпорядковано християнським принципам. Прийнявши на себе місію "захисника Церкви", Карл підпорядкував її собі, а для зміцнення політичного впливу своєї держави він використовував проповідь християнства.
4. У 787 був виданий указ про створення шкіл при монастирях, в 789 — про обов'язкову освіту всього вільного чоловічого населення (залишився невиконаним). При дворі склався вчений гурток на чолі з Карлом, названий Академією.
За свої заслуги ще за життя Карл отримав прізвисько»Великий".