країнська громадськість вступила в революцію 1848 р. неорганізованою й роз‘єднаною, про що свідчить широкий спектр гасел українських політичних сил – від вимоги автономії українських етнічних земель до поміркованих пропозицій у культурно-освітній сфері. 2 травня 1848 р. у Львові було утворено першу в Західній Україні українську політичну організацію – Головну Руську Раду, очолювану єпископом Якимовичем. Рада стала, по суті, українським національним урядом. Її діячі вимагали утворення української автономії в Східній Галичині, аграрних перетворень, скасування станової нерівності, надання українцям права на вільний національний розвиток. На місцях виникло близько 50 «руських рад», народна Гвардія, загони селянської самооборони. Для сприяння розвитку української культури Рада утворила культурно-освітню організацію – „Галицько-Руська матиця”.
Характерною ознакою національного відродження в Галичині стала політизація, що виявилася у поєднанні як суто національних, так і політичних вимог, створенні нових організацій, діяльність яких спрямовувалась на задоволення національно-політичних потреб українського народу. Українські депутати увійшли до віденського парламенту, де відстоювали інтереси українського населення Австрії.
Придушення австрійською владою осередків революції 1848 р. спричинило згортання демократичних реформ і початок реакції. Проте розпуск громадських і політичних організацій вже не міг зупинити поширення національно-визвольних ідей, зростання національної свідомості українців. ГРР виробила політичну програму, що залишила у спадок наступним поколінням борців за національне відродження.
На протяжении всей истории России крестьяне составляли около 90 процентов населения, и были кормильцами и опорой для всей страны.
Еще в Древнерусском государстве существовало два вида крестьян (земледельцев) - людины и общинники были свободными, а смерды зависели от феодала. Зависимые крестьяне получали от феодала земельный надел - определенную площадь земли, на которой он мог выращивать зерно, овощи и лен, пасти скот. За землю крестьянин был обязан платить своему господину работой и продуктами. Эта повинность называлась оброком.
Объяснение:
Следующие категории жителей имели право владеть крестьянами:
1. Князь - каждый князь имел свою территорию, на которой жили его крестьяне. Он объезжал села вместе со своей дружиной и собирал с них дань - налог.
2. Великий князь или царь - ему и его семье принадлежали дворцовые крестьяне. они жили на дворцовых землях, и от них царь получал часть своих доходов, а также продукты питания.
3. Боярин или дружинник - Бояре и дружинники были обязаны служить в войске своего князя, и за это получали от него вотчину - землю вместе с крестьянами.
4. Помещик или дворянин - дворянам и помещикам принадлежали помещичьи крестьяне. С образования Российской Империи они являлись самой многочисленной их категорией. Поместье дворянина населялось и обрабатывалось крестьянами, и за счет этого он получал доход. Он также имел право продавать и покупать крестьян у другого помещика.
5. Духовенство - в этом случае крестьяне жили и работали на церковных и монастырских землях. Они должны были выполнять хозяйственную работу, обрабатывать землю и платить оброк монастырю.
1887-1912 0_0
Объяснение:
Вот