1) 1.Відбувається переоцінка цінностей від прагнення економічного зростання до пріоритету сталого розвитку, екологічної безпеки.
гаються істотна змінаролі різних соціальних верств у сус-пільстві. Великі власники дедалі більшою мірою зміцнюють зв’язкиз верхівкою бюрократичного апарату.
3. Під впливом тотальної віртуалізації змінюються й пізнавальні запити людини.
4.появляється VR-залежність , що занурює людину у віртуальну реальність і вона тільки на деякий час повертається в реальне життя.
5. Планета Земля поступово перетворюється на єдиний інформаційний простір
6. Автоматизація і роботизація виробництва досягли такого рів-ня, що основним завданням працівника поступово стає регулювання і контроль над виробничим процесом. Це створює небачений простір для розвитку особистості людини.
2) На мою думку , книга американського філософа Френсіса Фукуями стверджує, що поширення в світі ліберальної демократії західного зразка свідчить про кінцеву точку соціокультурної еволюції людства та формуванню остаточної форми урядів. У поданні Фукуями кінець історії, однак, не означає кінець подієвої історії, але означає кінець століття ідеологічних протистоянь, глобальних революцій і воєн, а разом з ними — кінець мистецтва та філософії.
3) Ні, адже на сьогоднішній день існує реальна небезпека вимирання людства, яка потребує співпраці та взаєморозуміння як влади так і населення. Жорсткі умови, які встановленні нашою владою виправданні та носять тимчасовий характер( до завершення карантину).
4) Ні, адже за кожний незаконний вчинок , людина відповідає перед законом і у разі потреби буде позбавлена волі на різний проміжок часу , в залежності від скоїного . Також є різні заклади як інтернати , будинки для пристарілих , для біженців , які можна вважати за місця несвободи .
Якщо розглядати це питання з іншого боку , то людство на сьогоднішний день більш знає свої права і обов’язки , а тому вміє захистити їх. Проте в деяких країнах існує класова, гендерна нерівність , де жінки або чоловіки попадають у «пастку свободи»
Объяснение:
В 19 ст. та на початку 20 ст.. Хати в селі будувалися дерев’яні, болотяні /болото чи глину змішували з соломою, або половою/. Хата ділилася на дві половині, по середині з сіньми та комірчиною. В одній половині хати самі. А в другій тримали худобу. В хаті, в якій жили стояло дві лаві/ це вичещині дошки, шири-ною 25-30 см./, одна з них стояла вздовж хатньої стіни, а друга впоперек стіни. Стояли вони на ковбицях /дерев’яні стовпці/ вкопані в землю. Посередині хати скриння, /це дерев’яний ящик довжиною до двох метрів, який зверхи закривав-ся кришкою і замикався на замочок/, в скриню складалося все “багацтво”, одяг, вбрання, свої полотна та інші дорогі речі. В хаті, крім лав, могли бути ослінчи-ки, маленькі стільчики, які можна було переносити з одного місця на друге. Змля в хаті була глиняна, зверхи була змащена коров’ячим лайнаком і кругом попід стіни обведена червоною глиною в полоску 10-15 см.. Стіни і стеля були глиняні і мастилися білою глиною, яку купували на базарі /ярмарку/. Надворі хати теж мастилися білою глиною, лише тильна сторона /затиля/ мастилася жовтою, або червоною /перепаляною/ глиною. Верх хати покривали сніпками, зробленими з житньої соломи. При вході із сіней в хаті з одного боку, рядом з дверима, висів на стіні мисник, на якому були розкладені глиняні миски, полу-миски друшляк /дирава миска, для видділення варениківчи тіста від рідини/. Над дверима була полиця, на якій складали хліб. З другого боку, при вході в хату, стояла велика піч, в якій щоденно варили їжу собі і тваринам і 1-2 рази на тиждень пикли хліб. Хліб пекли просто на черені, або на капустяному листку. Перед піччю був припічок, на якому клали і виймали з печі горшки, збоку на ньому була дирка, в яку вкладали кужіль, сідали і пряли пряжу, на ньому ще любили сидіти діти, які гріли ноги перед піччю. З боку білля печі був побудова-ний /діліжан/, в якого впиралася постіль – це настіл з дощок стояло на чотирох ковбицях на нії сім’я спала. Постіль настилялася соломою і покривалася ряд-ном на ній лежали подушки. Над постільлю висіла жердка, на якій висіла одежа щоденного похвату. В диліжані палили лише взимку, коли було холодно і ті, що спали на постелі, могли гріти ноги. На диліжані зазвичай спали дід чи баб-ка. На печі спали діти та сушилася пашня, яку готували до млина. Щоденно в печі варили їжу, в основному дві страви, борщ і кашу, які їли рано і в полудень, коли не йшли на польові роботи. А коли йшли то брали з собою полудинок са-ло, часник, яйця, молоко, огірки, а ранішні страви доїдали вечером. Бувало, що на вечерю варили картоплю до огірків чи капусти, або варили крупник-куліш з ячмінних, або пшеничних крупів. В печі, крім варіння їжі пекли хліб, його ви-пікали просто на черепі, або капустяному листі. Вогонь добували при до кресала , губки та кременю якщо небуло чим викресати вогню позичали в сусі-дів. Світили сухими деревяними скіпками, або каганцем, це глиняна посудина у вигляді чашечки, в яку наливали олію або жиру, клали гніт з тряпинки і запа-лювали. Пізніше появилися сірники, гас та лампи. Далі появилися лампи із склом. За величиною лампи та скло були за номерами: №7, №8, №12, №25, але вбільшості світили без скла, щоб менше вигорало газу. Взимку жінки, бабки та дівчата пряли кужелі,шили та вишивали сорочки, рушники, робили полотно на верстатах. Чоловіки взимку молотили збіжжя в стодолах, або виконували господарські роботи в хаті, ремонтували збрую, лагодили взуття та одяг.
1)Темучин 2)Джучи 3)Батый 4)Султан Бейбарс 5)Угэдей