Объяснение:
Свої поселення давні слов’яни споруджували зазвичай поблизу річок, струмків та озер, поряд із заплавними луками. Тобто місце обирали так, щоб земля була родючою й легкою для обробітку, а на луках росли соковиті трави. Поселення були неукріплені, на відміну від трипільських не мали чіткої забудови. Житла були наземні або заглиблені (напівземлянки, землянки). Стіни споруджувалися на дерев’яному каркасі з плетеної лози (ззовні їх обмазували глиною) або були складені зі зрубаних стовбурів. У деяких житлах були прибудови типу сіней. Земляні долівки, очевидно, покривали соломою або очеретом. У багатьох помешканнях на долівці облаштовували відкриті вогнища, інколи печі з каменю або глини.
Неподалік від житла була господарська частина подвір’я. Найближче містилися господарські ями, які використовувались як зерносховища та погреби для продуктів. Трохи далі – комора, хлів для худоби, невеликі будівлі, що могли служити для утримання свійської птиці чи дрібної худоби.
Давньослов’янські поселення розташовувалися на невеликій відстані (до п’яти км) одне від одного, досить часто «гніздами» (групами родичів). Кожне таке «гніздо» складалася з 10–15 поселень і належало одній громаді (общині). Общини ж об’єднувалися в племена. На чолі племені стояв обраний громадою вождь. Якщо виникала потреба боронитися від сильного ворога, то племена слов’ян об’єднувалися в міжплемінні воєнні союзи.
Александр двинулся на восток вслед за Бессом и его приверженцами, но был задержан восстаниями в тылу, которые заставили его повернуть на юг. Весной 329 г. он вторгся в Бактрию, перейдя Гиндукуш. Бесс не сделал попытки задержать продвижение македонской армии в горах; в самой Бактрии Александр тоже не встретил сопротивления и быстро занял крупнейшие города, включая и столицу — Бактры. Население среднеазиатских областей, в том числе и знать, не было заинтересовано в восстановлении господства Ахеменидов, к которому стремился Бесс, и не поддержало его в момент приближения Александра, на которого на первых порах смотрели, как на освободителя от персидского ига. Лишившийся войска Бесс бежал за Аму-Дарью — в Согд, где остановился в Навтаке (предполагается, что этот пункт лежит в пределах Кашкадарьинского оазиса); за ним последовала лишь небольшая группа согдийской и бактрийской знати, а также отряд дахов. Александр, не задерживаясь в Бактрии, двинулся тоже в Согд.