Основной причиной восстания Пугачева явилось острое недовольство его участников своим положением и невозможность отстаивать свои права законными Восстание Емельяна Пугачева поддерживалось различными группами: яицкими казаками, горнозаводскими рабочими, крепостными крестьянами, местными народами (казахами, башкирами, татарами, удмуртами и другими) . Каждая из этих групп имела свои резоны поддержать царя» , но их одновременная совокупность и привела к одному из самых крупных восстаний в истории России.
У 1908 Крит, скориставшись Молодотурецькою революцією, оголосив енозіс з Грецією.[1]
У 1912, коли Сербія, Чорногорія та Греція пред'явили права на управління територією Албанії, Албанія оголосила незалежність.[2]
Османська імперія, слабшаючи, спробувала спертися на до Німеччини, але це лише втягнуло її в Першу світову війну (1914), що закінчилася поразкою Четверного союзу[3].
5 грудня 1917 підписано Ерзінджанськеперемир'я, що закінчило війну Османської та Російської імперій.[4]
Протягом 1917-1918 союзники займають близькосхідні володіння Османської імперії.
Після Першої світової війни Сирія та Ліванперейшли під контроль Франції, Палестина, Йорданія й Ірак — Великої Британії; на заході Аравійського півострова за підтримки англійців (Лоуренс Аравійський) утворилися незалежні держави: Хіджаз, Неджд, Асір і Ємен. Згодом Хиджаз і Асір увійшли до складу Саудівської Аравії.
30 жовтня 1918 було укладено Мудросське перемир'я, за яким був Севрський мирний договір (10 серпня 1920). Фактично Османська імперія була розділена на частини. 1 листопада 1922 Великі національні збори Туреччини прийняли закон про розділення султанату та халіфату, при цьому султанат скасовувався. Так закінчилася більш ніж 600-річна історія Османської імперії.
Розпад Османської імперії супроводжувався масовою різаниною та депортацією християнського населення (вірмен, греків, ассирійців, курдів), що тривала до 1926.
У 1923 підписаний Лозаннський мирний договір, в якому були встановлені нові кордони Туреччини.[5] 29 жовтня 1923 турки проголосили Турецьку республіку на чолі з президентом Мустафою Кемалем Ататюрком.[5]
Объяснение:
ответ
3,0/5
17
Алюшонок
хорошист
20 ответов
3.8 тыс. пользователей, получивших
Восстановительный период промышленности составил менее 5 лет, несмотря на то, что западные специалисты считали, что на это уйдет около 25 лет. Можно сказать о том что, восстановление шло не благодаря, а вопреки:- нехватка продуктов, тяжелейшие условия труда и быта;- текучесть кадров, т.к. люди искали более выгодные условия труда;- отсутствия поощрений материального характера.Однако, в 1950 г., по официальным данным, промышленное производство превысило довоенные показатели на 73 %
IV пятилетний план(1946-1950)- план восстановления и развития экономики СССР
-восстановлено и построено 6200 промышленных предприятий
-довоенный уровень промышленного производства достигнут в 1948 году
-акцент на прирост показателей по производству металла, топлива и промышленного сырья в ущерб производству товаров народного потребления( восстановлены,: Днепргэс, "запорожсталь", донецкий угольный бассейн, "азовсталь" построены:Коломенский завод тяжелого машиностроения, Калужский турбинный завод, газопровод Саратов-Москва)
-серьезное отставание сельского хозяйства⇒ довоенный уровень сельского хоз-ва был достигнут только в начала 50-х годов.