Га́лицькі боя́ри — панівний у Галицькій землі. Вперше з'являються на політичній сцені невдовзі після утворення Галицького князівства.
1145 року зробили спробу скинути свого князя Володимирка Володаровича, 1170 підпорядкували собі його сина Ярослава Осмомисла, 1189 скинули його внука Володимира Ярославича. Спроба Романа Мстиславича у 1201—1205 роках зламати боярську опозицію не мала успіху. Після смерті князя галицькі бояри вигнали його вдову Анну з синами Данилом і Васильком і наступні 40 років значно впливали на політичну історію в Галицькій землі, садячи на престол покірних їм князів та навіть королів маріонеток. Лише 1245 Данило Галицький зумів остаточно приборкати боярство.
Проте після його смерті боярство підняло голову і сприяло занепаду Галицько-Волинського князівства. І надалі галицькі бояри відігравали головну роль у житті краю. 1340 року вони отруїли останнього князя Юрія II Болеслава, й аж до 1349 (коли Галицьку Русь загарбав польський король Казимир III Великий) Галицька земля була боярською республікою під протекторатом волинського князя Любарта-Дмитра. Політична сила галицьких бояр ґрунтувалася на їхній економічній могутності: вони мали великі земельні володіння, будували для себе замки (наприклад, Вишня), що не поступалися князівським, мали загони озброєних людей.
Для того чтобы лучше управлять огромной империей, Дарий разделил её территорию на 20 сатрапий. Сатрапия - это провинция, во главе которой стоял назначенный царем управляющий - сатрап. Посколько эти управляющие часто злоупотребляли своей властью, слово "сатрап" впоследствии приобрело отрицательное значение. Оно стало обозначать чиновника, управляющего по произволу, правителя - самодура. Дарий не доверял многим сатрапам, поэтому при каждом из них были тайные доносчики. Этих доносчиков называли "глаза и уши" царя. Они были обязана доносить царю все о действиях, жизни и замыслах сатрапов
Этот конфликт стал на тот момент самым массовым в истории человечества. В нем участвовали 38 государств и более 74 миллионов человек, из которых около 10 миллионов было убито и еще больше искалечено. Но главным итогом войны стала система Версальских договоренностей, которая поставила побежденные страны в унизительное положение, прежде всего Германию, и привела к следующей мировой войне. В результате этих же соглашений были разрушены последние империи, и в Европе было окончательно утверждено торжество национальных государств. Другим важнейшим результатом всемирной бойни стали народные революции в той же Германии и особенно в России.
Га́лицькі боя́ри — панівний у Галицькій землі. Вперше з'являються на політичній сцені невдовзі після утворення Галицького князівства.
1145 року зробили спробу скинути свого князя Володимирка Володаровича, 1170 підпорядкували собі його сина Ярослава Осмомисла, 1189 скинули його внука Володимира Ярославича. Спроба Романа Мстиславича у 1201—1205 роках зламати боярську опозицію не мала успіху. Після смерті князя галицькі бояри вигнали його вдову Анну з синами Данилом і Васильком і наступні 40 років значно впливали на політичну історію в Галицькій землі, садячи на престол покірних їм князів та навіть королів маріонеток. Лише 1245 Данило Галицький зумів остаточно приборкати боярство.
Проте після його смерті боярство підняло голову і сприяло занепаду Галицько-Волинського князівства. І надалі галицькі бояри відігравали головну роль у житті краю. 1340 року вони отруїли останнього князя Юрія II Болеслава, й аж до 1349 (коли Галицьку Русь загарбав польський король Казимир III Великий) Галицька земля була боярською республікою під протекторатом волинського князя Любарта-Дмитра. Політична сила галицьких бояр ґрунтувалася на їхній економічній могутності: вони мали великі земельні володіння, будували для себе замки (наприклад, Вишня), що не поступалися князівським, мали загони озброєних людей.