М
Молодежь
К
Компьютеры-и-электроника
Д
Дом-и-сад
С
Стиль-и-уход-за-собой
П
Праздники-и-традиции
Т
Транспорт
П
Путешествия
С
Семейная-жизнь
Ф
Философия-и-религия
Б
Без категории
М
Мир-работы
Х
Хобби-и-рукоделие
И
Искусство-и-развлечения
В
Взаимоотношения
З
Здоровье
К
Кулинария-и-гостеприимство
Ф
Финансы-и-бизнес
П
Питомцы-и-животные
О
Образование
О
Образование-и-коммуникации
kitkinausmaeva1
kitkinausmaeva1
18.01.2020 04:03 •  История

Герусия, эфоры, апелла, спартиаты, илоты, периэки

👇
Ответ:
nastiadair
nastiadair
18.01.2020

Объяснение:

Периэки, также периеки (др.-греч. περί «вокруг» + др.-греч. οἶκος «дом, жилище» = «живущие вокруг») — члены одной из групп лично свободного населения Лаконии и Мессении в ту эпоху, когда на этих территориях существовало древнегреческое государство Лакедемон (иначе Спарта). Населяли в основном побережье и предгорные районы. В отличие от других групп, могли свободно передвигаться и посещать другие города без специального разрешения, а также заниматься любыми видами профессиональной деятельности.

Герусия (др.-греч. γερουσία от γέρων «старец, старейшина») — в Древней Греции совет старейшин в городах-государствах преимущественно аристократического устройства; рассматривал важные государственные дела, подлежавшие затем обсуждению в народном собрании. Число членов герусии — геронтов — и политическая роль этого органа власти в разных полисах были неодинаковы.

Эфоры (от др.-греч. ἔφορος, «надзирающий») — в Древней Спарте, а позже и в Афинах — выборные должностные лица (эфорат из 5 эфоров), обладавшие широким и не всегда чётко зафиксированным кругом полномочий.

Спартиаты (др.-греч. Σπαρτιᾶται) или гомеи (ὅμοιοι или ὁμοῖοι «равные») — сословие в Спарте, мужчины, обладавшие полными гражданскими правами.

Апелла (др.-греч. Ἀπέλλα) — народное собрание в Спарте.

Ило́ты[1] (др.-греч. εἱλῶται, у спартанцев тж. δουλεῖαι) — в древней Спарте земледельцы, находящиеся на промежуточном положении между крепостными и рабами.

4,8(43 оценок)
Открыть все ответы
Ответ:
sens1980
sens1980
18.01.2020
Наприкінці XVIII ст. було наказано перевести викладання в Київській академії, як і в інших навчальних закладах України, на російську мову, а в церквах читати «голосом, свойственным российскому наречию». У 1782 p. було заборонено дякам-учителям мандрувати, чим багато шкіл позбавились учителів.

Таким чином, царський уряд уже у XVIII ст. послідовно проводив політику удушення української мови й культури, русифікацію України, систематично вживав заходів, щоб «Малую Россию к рукам прибрать». Катерина II писала, що Україну, Ліфляндію і Фінляндію «надлежит легчайшими привести к тому, чтобы они обрусели и перестали глядеть, как волки в лесу».

Одночасно з цим із України в Росію відходило багато вихованців Київської академії, діячів освіти, культури й церкви і проводили там велику культурно-освітню і наукову діяльність. Наприклад, у Слов'яно-греко-латинській академії у Москві, з 1701 по 1762 р, працювало 95 професорів із Київської академії, а із 21 ректора і 25 префектів відповідно 18 і 23 були теж могилянцями. Українські вчені брали участь і в заснуванні Академії наук у Петербурзі та інших науково-культурних закладів. До Росії завозилося багато створених в Україні книжок — книжки для читання, книжки церковні, шкільні підручники, наукові праці, через Україну до Москви йшов європейський одяг, українці переносили шкільну драму й відкривали театри в багатьох російських містах — Казані, Тобольську, Новгороді, Смоленську, заносили українську церковну проповідь, свої співи і т. д. Коротше, мабуть, не було жодної ділянки культури в Росії; на якій би не позначився вплив діячів української культури.
4,7(72 оценок)
Ответ:
Живопису належала провідна роль у мистецькій культурі Галицько-Волинського князівства. Вона представлена монументальним живописом (фресками) та іконами.
Фресковий живопис продовжував київські традиції. Ними були розписані головні храми Волині й Галича. Проте він не набув значного поширення — з останньої чверті ХІІ ст. будуються храми, у яких не було фресок. До таких споруд, наприклад, належить собор у Луцьку.
У той же час фрески знаходять широке поширення в князівських палатах. Існують літописні свідчення, що ними були розмальовані палати Ярослава Осмомисла. Усі вони мали світські мотиви.
Проте до нашого часу не збереглось жодної фрески, за винятком розпису Вірменського собору у Львові.
Мистецтво Галицько-Волинського князівства представлене також і книжною мініатюрою, розквіт якої припадає на ХІІІ ст. Нечисленні збережені мініатюри рукописів належать виключно до високопрофесійних зразків. Найдавнішим ілюстрованим рукописом галицько-волинської традиції, що зберігся до нашого часу, є Добрилове Євангеліє (1164 р.), у якому містяться чотири мініатюри євангелістів на тлі обладнання книгописної майстерні.
4,8(12 оценок)
Новые ответы от MOGZ: История
Полный доступ к MOGZ
Живи умнее Безлимитный доступ к MOGZ Оформи подписку
logo
Вход Регистрация
Что ты хочешь узнать?
Спроси Mozg
Открыть лучший ответ