“Новые традиции казахов”
Мы были белыми гусями,
Едиными и равными в строю,
Парили вольными над чистыми лугами,
Ныряли в родниковую струю.
Невесть откуда взявшийся пожар,
Огнем всю нашу доблесть, честь слизал.
Лишь у немногих тлеет сердца жар,
У большинства – пожар его пожрал…
Сегодня много бьющих в грудь себя,
Свою предусмотрительность хваля.
Умишка лишь на то хватает им,
Чтобы хватать себе в ущерб другим.
Сегодня стало много болтовни,
Делячества, снобизма напоказ,
Но деловитость, только пальцем ткни,
Как пыль с кошмы, слетит бесследно враз.
Богатых также много развелось,
Но толк от них – напиться горьких слёз,
А больше всех – любителей поспать,
Носителей пустых мечтаний, грёз…
Увы, нет больше ценностей у нас,
Богатым нужен скот,
Ученым – власть,
И мало уж кому – народ…
(1908 г.)
Объяснение:
Головним заняттям феодалів, особливо в цей ранній період, була війна і супутній їй грабіж. Тому весь побут і звичаї феодалів підпорядковані були в основному потребам війни.Замок був оточений глибоким ровом. Навколо нього зводилося кілька рядів товстих кам'яних стін, увінчаних круглими або чотирикутними вежами з вузькими бійницями. Потрапити в замок можна було через підйомний міст, який опускався на важких чавунних ланцюгах. Прибрамного вежа мала дубові масивні ворота, оковані залізом. За мінливої вежею містилася підйомні двері у вигляді чавунної решітки. Під час штурму її намагалися винести за спиною прорвався противника. За першою стіною розташовувався господарський двір з млином, кузнею, збройової та іншими майстернями. За другим рядом стін містилися головна вежа замку, стайні і склади зброї. Основним оплотом замку під час облоги служила головна замкова вежа. У ній знаходилися і житлові кімнати господарів, і приміщення для гостей і слуг. Її нижній поверх являв собою зал, у всю довжину якого тягнувся дубовий стіл. У дні буйних бенкетів на ньому височіли туші засмажених биків, баранів і оленів.
Руська правда — найвизначніший збірник стародавнього руського права, важливе джерело для дослідження середньовічної історії права та суспільних відносин Русі і суміжних слов'янських народів.
Оригіналу Руської правди не знайдено, натомість збереглася значна кількість її списків з ХІІІ—XVIII ст. Досі відкрито їх більше 100. Історія постання Руської правди та її списків, що їх поділяють на три редакції (коротку, широку і скорочену), ще досі не є повністю досліджена. Руську правду (коротку редакцію) відкрив В. М. Татищев 1738 в тексті Новгородського літопису, написаного у 1440-их роках, надрукував її А. Шлецер (1767). Згодом відкрито декілька списків короткої Руської Правди, найстарішими з яких є Академічний і Археографічний, обидва з того самого часу. Серед сотні списків широкої Руської правди найстарішими є Синодальний (збережений у тексті Кормчої книги з 1282) та Троїцький (віднайдений у тексті правничого збірника «Мірило Праведне», списаного у другій половині 14 ст.). Широку Руську правду вперше опублікував 1792 І. Болтин. Від цих двох основних списків Руської правди дещо відрізняються списки середньої Руської правди (відомі з тексту Кормчої Книги з 17 ст.), яка, на думку більшості дослідників, була лише скороченням широкої редакції (М. Максимейко, О. Зимін); і походить з 15—17 ст. (М. Тихомиров й ін. відносять середні до другої половини 12 ст. й уважають її за основу для широкої редакції)
Объяснение:
Эпосы " коркыт ата" и "Огуз Наме"