В історії війн деякі битви вирішували долю поодиноких народів та держав на довгі десятиліття — а то і століття. До таких битв належить без сумніву і битва під Полтавою, яка вирішила долю не тільки Швеції і Московського царства, але також і України. Для України наслідком Полтавської катастрофи була московська військова окупація й щораз більше обмеження автономних прав Козацько-Гетьманської держави.
Лівобережна Україна 1709 року зазнає відчутного удару по своєму самоврядному статусу.
Полтавська битва мала далекосяжні наслідки і для всієї Європи. Шведський історик Петер Енґлунд зазначає:
Від дня Полтавської битви закінчився період шведського панування, Московське царство почало звільнятися від свого старого ворога, могутнього сусіда, який закривав вихід до Балтійського моря. Водночас, Полтавська битва стала колосальною катастрофою не тільки для Швеції, але й для Європи; вона зламала колишній баланс влади, — могутність після Полтави переходить від Швеції до Московського царства, яка міцніє і перетворюється у велику державу.
В історії війн деякі битви вирішували долю поодиноких народів та держав на довгі десятиліття — а то і століття. До таких битв належить без сумніву і битва під Полтавою, яка вирішила долю не тільки Швеції і Московського царства, але також і України. Для України наслідком Полтавської катастрофи була московська військова окупація й щораз більше обмеження автономних прав Козацько-Гетьманської держави.
Лівобережна Україна 1709 року зазнає відчутного удару по своєму самоврядному статусу.
Полтавська битва мала далекосяжні наслідки і для всієї Європи. Шведський історик Петер Енґлунд зазначає:
Від дня Полтавської битви закінчився період шведського панування, Московське царство почало звільнятися від свого старого ворога, могутнього сусіда, який закривав вихід до Балтійського моря. Водночас, Полтавська битва стала колосальною катастрофою не тільки для Швеції, але й для Європи; вона зламала колишній баланс влади, — могутність після Полтави переходить від Швеції до Московського царства, яка міцніє і перетворюється у велику державу.
Восстание тайпинов (1850-1864 гг.) – крестьянская война в Китае под предводительством Хун Сюцюаня. Все началось как крестьянское восстание и переросло в чрезвычайно кровавую гражданскую войну. Восстание вспыхнуло летом 1850 г. в провинции Гуанси, как реакция ханьцев против династии Цин, которая была этнически Маньчжурской и иностранных колонизаторов. Это было вызвано голодом в провинции Гуанси и подавлением правительством Цин крестьянских протестов.
Первые военные успехи тайпинских повстанцев сделали их весьма популярными среди крестьян Гуанси, но их попытки заручиться поддержкой землевладельцев среднего класса и европейцев были неудачными. Руководство Тайпинского небесного царства также начало раскалываться, и Хун Сюцюань ушел в уединение. Он издавал прокламации, в основном религиозного характера, в то время как Макиавеллистский мятежный генерал Ян Сюцин взял на себя военные и политические операции. Последователи Хун Сюцюаня восстали против Яна в 1856 г., убив его самого, его семью и верных ему солдат-повстанцев.
Восстаним тайпинов были подорваны основы феодального строя и экономики государства. Были разрушены города и крупные порты, военные действия привели к массовому истреблению населения Китая.
Также восстание в значительной степени повлияло на положение династии Цин. Ее позиции в государстве заметно пошатнулись, династия лишилась поддержки населения. Для того что бы подавить массовые выступления, правящей верхушке ничего не оставалось, как обратиться за к крупным землевладельцам. Что упрочило позиции помещиков. В следствии чего, этнические ханьцы (китайцы) все чаще начали участвовать в управлении страной, а в государственном аппарате уменьшилось число манчжур.
Несмотря на этот ужасный исход и тысячелетнее Христианское вдохновение основателя, Тайпинское восстание оказалось мотивацией для Красной армии Мао Цзэдуна во время Гражданской войны в Китае в следующем веке. Восстание Цзиньтяня, положившее начало всему этому, занимает видное место на “памятнике народным героям”, который стоит сегодня на площади Тяньаньмэнь в центре Пекина.
Объяснение:
усуратонкачи