ответы:
Часть 1.
1 - В)
2 - А)
3 - Б)
4 - А)
5 - В)
6 - В)
7 - А)
8 - В)
9 - А)
10 - Г)
11 - В)
12 - А)
13 - А)
14 - Б)
15 - А)
16 - Б)
17 - А)
Часть 2.
1) Александр Невский - Ледовое побоище.
Князь Олег - Объединение Киева и Новгорода, образование Древнерусского государства
Дмитрий Донской - Куликовская битва
Иван III - Стояние на Угре
Владимир Красное Солнышко - Крещение Руси
Княгиня Ольга - Реформа на Руси, в результате которой были установлены уроки и погосты
Ярослав Мудрый - Положено начало созданию на Руси письменного свода законов
2) Битва на Калке - 1223 г.
Невская битва - 1240 г.
Ледовое побоище - 1242 г.
Куликовская битва - 1380 г.
Стояние на реке Угре - 1480 г.
3) Ярослав Мудрый
4) Полюдье
5) Судебник
6) Юрьев день - время перехода крестьян от одного хозяина к другому, неделя до 26 ноября и неделя после.
Часть 3.
1) Крещение Руси
2) 988 г.
3) Значения:
- Укрепление княжеской власти.
- Объединение восточных славян единой верой.
- Укрепились связи с Византией.
- На Русь пришли письменность, образование, церковное искусство.
Га́лицько-Воли́нське князівство, або Королі́вство Русь[1] (лат. Regnum Russiæ[2] / Rusie[3]) — середньовічна монархічна держава у Східній Європі. Існувало у 1199—1349 роках. Керувалася князями і королями із династій Рюриковичів, П'ястів та Гедиміновичів. Утворене волинським князем Романом Мстиславичем внаслідок приєднання Галицького князівства у 1199. Після коронації Данила Романовича у 1253, стало Руським королівством, спадкоємцем київської династії, продовжувачем європейських, руських політичних і культурних традицій.
Одне з найбільших князівств періоду феодальної роздробленості Русі. До його складу входили Галицька, Перемишльська, Звенигородська, Теребовльська, Володимирська, Луцька, Белзька, Холмська та Берестейська землі, Пониззя (пізніше Поділля), а також територія між Східними Карпатами, Дністром і Дунаєм — Шипинська та Берладська землі, на яких згодом виникло Молдавське князівство.
Проводило активну зовнішню політику в Східній і Центральній Європі. Головними ворогами (конкурентами) були Польща, Угорщина, з середини XIII століття — Золота Орда і Литва. Для протидії сусідам неодноразово укладались союзи із католицьким Римом і Тевтонським Орденом.
Занепало внаслідок династичної кризи, надмірно сильні позиції боярської шляхти у політиці. У 1340 році, у зв'язку зі смертю від отруєння останнього повновладного правителя князівства Юрія ІІ Болеслава Тройденовича, розпочався тривалий конфлікт між сусідніми державами за галицько-волинську спадщину. У 1349 році королівство перестало існувати як єдина політично ціла одиниця: Галичина була поглинута сусіднім Польським королівством, а Волинь поступово інкорпорована Гедиміновичами до Великого князівства Литовського після смерті останнього руського короля та волинського князя Любарта. Угорщина не визнала зайняття Галицької землі Польщею у 1387 р. У 1434 році на його території було створено Руське, а в 1462 — Белзьке воєводство.