Ан (шум. an "небо", аккад. Анум) - бог неподвижного небесного свода, звездного неба; старейшина богов.
Анзу (шум. anzud; возможно, из семит. 'nz "орел") - у шумеров божественная птица с головой льва и когтями орла, решающая судьбы людей; покровительница правителей Урука и Лагаша. У вавилонян и ассирийцев - одно из демонических существ, похитительница предопределений у Эллиля.
Анту - супруга Анума у вавилонян и ассирийцев.
Ануннаки (шум. a-nun-na-ke4-ne "семена Властителя", аккад. a-nun-na-ki) - у шумеров собрание богов или братья бога-героя; у вавилонян и ассирийцев - боги Подземного мира, судьи мертвых, антиподы Игигов.
Аруру (значение имени неизв; известна также под именами Нинмах, Нинхурсаг, Дингирмах) - богиня-мать, прародительница богов и людей.
Асарлухи (неизв.) - в шумерское время сын Энки, покровитель магии и медицины; в Вавилонии слился с Мардуком.
Внутренняя политика# 1) С 10 летнего возраста участвовал в междоусобной войне со своим дядей Юрием Галицким и его сыновьями - Василием Косым и Дмитрием Шемякой. В ходе этой войны престол несколько раз переходил к галицким князьям. Василий Второй был ослеплен и получил за это прозвище ''темный'', однако, в конечном итоге все же одержал победу. 2) Русская православная церковь стала автокефальной, т.е. независимой от константинопольской. Был избран новый митрополит - Иона #Внешняя политика# 1) В ходе походов 40-60х годов усилилась зависимость Пскова и Великого Новгорода от Москвы 2) Присоедины Серпуховское и Можайское удельные княжества.
Га́лицько-Воли́нське князівство, також Королі́вство Русь[1] (лат. Regnum Russiæ[2] / Rusie[3]) — середньовічна монархічна держава у Східній Європі. Існувало у 1199—1349 роках. Керувалася князями і королями із династій Рюриковичів, П'ястів та Гедиміновичів. Утворене волинським князем Романом Мстиславичем внаслідок приєднання Галицького князівства у 1199. Після коронації Данила Романовича у 1253, стало Руським королівством, спадкоємцем київської династії, продовжувачем європейських, руських політичних і культурних традицій.
Одне з найбільших князівств періоду феодальної роздробленості Русі. До його складу входили Галицька, Перемишльська, Звенигородська, Теребовльська, Володимирська, Луцька, Белзька, Холмська та Берестейська землі, Пониззя (пізніше Поділля), а також територія між Східними Карпатами, Дністром і Дунаєм — Шипинська та Берладська землі, на яких згодом виникло Молдавське князівство.
Проводило активну зовнішню політику в Східній і Центральній Європі. Головними ворогами (конкурентами) були Польща, Угорщина, з середини XIII століття — Золота Орда і Литва. Для протидії сусідам неодноразово укладались союзи із католицьким Римом і Тевтонським Орденом.
Занепало внаслідок династичної кризи, надмірно сильні позиції боярської шляхти у політиці. У 1340 році, у зв'язку зі смертю від отруєння останнього повновладного правителя князівства Юрія ІІ Болеслава Тройденовича, розпочався тривалий конфлікт між сусідніми державами за галицько-волинську спадщину. У 1349 році королівство перестало існувати як єдина політично ціла одиниця: Галичина була поглинута сусіднім Польським королівством, а Волинь поступово інкорпорована Гедиміновичами до Великого князівства Литовського після смерті останнього руського короля та волинського князя Любарта. Угорщина не визнала зайняття Галицької землі Польщею у 1387 р. У 1434 році на його території було створено Руське, а в 1462 — Белзьке воєводство.
Объяснение:
Ан (шум. ...
Энли́ль (шум. ...
Э́нки (шум. ...
Ина́нна (шум.), И́штар (аккад.) ...
Ма́рдук (аккад.), Ама́руту (шум. ...
А́шшур (аккад.?) ...
На́нна(р) (шум.), Зуэ́н (шум.