Відповідь:
30 січня 1930 року вийшла постанова Політбюро ЦК ВКП(б) СРСР «Про заходи щодо ліквідації куркульських господарств…». Цей документ запустив на повну процес репресій проти селян, який більшовики назвали «розкуркуленням». Термін «розкуркулення» займав важливе місце у радянській ідеологічній системі: слово «куркуль» використовувалося як лайливе, у переліку книг для обов’язкового читання школярів були казки і повісті про жорстоких «глитаїв», які «експлуатували бідняків», а за деякими із них, як от історія про піонера Павлика Морозова, «який виступив проти куркульства в особі свого батька і героїчно загинув», ставили спектаклі і знімали художні фільми. За цією пропагандистською «завісою» радянська влада надійно сховала правду про свою війну із селянством – дрібними приватними сільгоспвиробниками, які не піддалися на маніпулятивні гасла більшовиків.
Селяни не могли зрозуміти, про яку «свободу» говорять комуністи, якщо їх фактично примушують віддати землю, худобу, реманент у так звану «колективну власність», а також і вирощене ними зерно.
Комуністичні пропагандисти і агітатори виявилися безсилими в тому, щоб зламати раціоналізм хліборобів і «заманити» їх до колгоспів.
Сталінська колективізація на селі передбачала не тільки об'єднання селян у колгоспи, а й ліквідацію цілого класу хазяйновитих заможних господарів, яких комуністи називали куркулями. Сталін особисто проголосив політику «ліквідації куркульства як класу».
Мета боротьби радянської держави з куркулями:
1. передача державі (тобто колгоспам, комунам, артілям) найрентабельніших селянських господарств разом із землею й реманентом;
2. вилучення значних запасів сільськогосподарської продукції, які зберігалися в куркульських господарствах;
3. ліквідація найзаможнішого селян, який комуністи вважали найбільшою загрозою для пролетарської диктатури.
Форма боротьби з заможним селянством - так зване «розкуркулення», тобто економічне пограбування селян, порушення їхніх політичних і соціально-економічних прав, репресії. Розкуркулення відбувалося в умовах, коли не було чіткого визначення, хто є куркулем: чи це той, хто використовує найману працю, чи просто заможний селянин.
Тобто, вони ставилися вороже до радянської влади через створення колгоспів (яким селяни протистояли) і через політику розкуркулення, яка була частиною сталінської колективізації на селі.
Пояснення:
Якщо цього не достатньо чи вам не підходить ця інформація, можете прочитати більше про це в інтернет ресурсах "політика розкуркулення", "репресії радянської влади щодо заможного селянства" і т.д.
Неудачная для Войска Запорожского военная кампания 1651 года привела к подписанию невыгодного для казаков Белоцерковского мира. Военно-политические достижения предыдущих лет оказались под угрозой. На Поднепровье начали возвращаться магнаты и шляхтичи, которые восстанавливали феодально-крепостнические порядки. В ответ на Поднепровье, на Черниговщине и Полтавщине вспыхнули новые крестьянские восстания. Не без согласования с Богданом Хмельницким ими руководил наказной гетман Степан Пободайло. В мае 1652 года вспыхнули восстания на Киевщине и Брацлавщине. Польско-шляхетский гарнизон во главе с воеводой Адамом Киселём был вынужден оставить Киев. Протестовали недовольные составом уменьшенного реестра казаки, большая часть из которых должна была вернуться в подданство панов. Речь Посполитая пыталась ликвидировать Гетманщину и восстановить на её землях прежний колониальный режим.
В конце апреля 1652 года в Чигирине тайный совет гетмана со старшиной, на котором было принято решение готовиться к военным действиям против Польши. По предварительной договорённости крымский хан прислал Хмельницкому татарские отряды. Поводом для начала военных действий стало нарушение молдавским господарем Василием Лупу союзного договора. Весной 1652 года отряд Тимофея Хмельницкого отправился в молдавские земли, чтобы заключить династическ�й брак между Тимофеем Хмельницким и дочерью Василия Лупу Розандой и тем самым добиться выполнения условий запорожско-молдавского договора.
наслідки -
Переможна битва під Батогом викликала масове повстання козацької України проти шляхти — до початку липня на всій території України відновлюється функціонування національних органів влади.Після цієї перемоги шляхтичі почали спішно втікати в Польщу, за її межі — боялись помсти козаків. Однак як згадувалось пізніше, на західній Україні лютувала чума. Богдан Хмельницький не зміг піти на Варшаву.
Объяснение: