Селянин рідко виїжджав за межі свого села, тому його уявлення про світ часто сягали лише на відстань кількох днів переходу від рідної околиці. Час у селі спливав поволі. За літом приходила зима, за зимою—літо. За оранкою — жнива, за жнивами — оранка. Здавалося, що життя тече звикло. А коли щось і змінювалося, то дуже непомітно.
Новини в селі обмежувалися місцевими подіями. Подекуди проїжджі купці, паломники чи бродяги розповідали про дива, які начебто бачили в інших краях. З усього села грамотою володіли, крім священика, декілька людей. Особливої потреби в ній не відчувалося, до того ж Біблія була написана латиною, якої не розуміли.
Життя селянина залежало від урожаю, приплоду худоби, а тому все оберталося навколо цього, навіть християнські свята. Нерозуміння багатьох природних явищ посилювало віру селянина у всіляких духів, добрих і злих. Для нормалізації звичного життя селяни вдавалися до магії. У кожному селі були свої «спеціалісти» з магії та чаклунства (відьми і чаклуни). Таких людей боялись і водночас поважали, зверталися за до
Не менше за злих відьом у Західній Європі боялися вовкулаків (у германських народів їх називали «вервольфами» — людинововками). Для захисту від усілякої нечисті селяни користувалися чаклунством та усілякими оберегами. Одним із найпоширеніших оберегів у Європі ще й досі залишається підкова, прикріплена над входом у дім. У середньовічній Європі не було такої людини, яка не мріяла б мати оберіг, що захищав би її від різних негараздів.
Усілякі нечисті часто згадуються в казках — одному з найбільш поширених видів народної творчості (фольклору). Крім казок, серед селян були поширені пісні (святкові, обрядові, трудові, героїчні), перекази, розповіді, приказки тощо. У розповідях про звірів простежується людська поведінка.
Важка праця народжувала мрії селян про країну, де можна не працювати і водночас насолоджуватись усім, чого забажаєш. Цю країну, де течуть молочні річки в кисільних берегах, в Італії називали Кукканья, в Англії — Кокейн, Франції — Кокань, Німеччині — Шлараффія. Улюбленими героями селянських розповідей і казок були бідняки — справедливі та добрі, трохи недоумкуваті, але веселі — Жак Простак, Телепень Ганс, Великий Дурень, шляхетний розбійник Робін Гуд тощо.
К началу XVI в. Османская империя превратилась в сильнейшую мировую державу. Утвердившись в Восточном Средиземноморье и на Балканах, она стала непосредственно угрожать Центральной и Западной Европе. Вплоть до 70-х годов XVII в. Порта предпринимала завоевательные походы против Европы. Она лишила Венецию большинства ее морских владений, захватила значительную часть Венгерского королевства, нападала на итальянские берега, австрийские и польские земли, подчинила дунайские княжества. Только к концу века Европа смогла перейти в контрнаступление. Османская империя стала важным фактором в жизни европейских государств. Они должны были выработать свою внешнеполитическую позицию перед лицом Порты.
об учении кальвина и устройстве кальвинистской церкви: жан кальви́н французский богослов, реформатор церкви, основатель кальвинизма.центральная доктрина кальвинизма верховная власть бога во всём.в женеве кальвин представил проект устава церкви, который был утверждён 20 ноября генеральным собранием граждан. устав предусматривал избрание 12 старейшин, которые должны были надзирать за жизнью членов общины. в руках старейшин концентрировалась судебная и контролирующая власть. всё государственное устройство женевы получило строгий религиозный характер. постепенно вся городская власть концентрируется в малом совете, на который кальвин имел неограниченное влияние.широко применялась смертная казнь.самым известным актом расправы над неугодными является казнь антитринитария мигеля сервета.тем не менее организация кальвинистской церкви сохранила сравнительно демократический характер.особое место в учении кальвина занимала идея божественного предопределения. кальвинизм оказался тесно связан с политическими движениями, что было обусловлено образованием и развитием в это время национальных государств и резким возвышением центральной власти, активно использовавшей в своих целях любые оппозиционные католической церкви учения. причины: потеря могущества католической церкви, лишение ее источника дохода-десятина. церковь жестко боролась с еретиками, создан " индекс запрещенных книг", охоту на инакомыслящих осуществляли и в университетах, создан орден иезуитов. в целом реформы имели успех. лютер и кальвин признавали известную ценность земной жизни и практической деятельности, полезность некоторого светского знания. невозможно отрицать индивидуалистическую тенденцию: признания права собственного решения, а значит – разума и воли человека (кальвинистская идея божественного избранничества и обязанности каждого проявить максимум энергии в своем «призвании»). на этом сходство заканчивается, и начинаются противоположности: христианство стремилось ограничить человеческую любознательность, тогда как гуманизм всячески стремился ее развить. гуманисты были убеждены во всемогуществе человеческого разума, напротив, реформаторы вдохновлялись идеей всемогущества веры. «пусть никто не думает, — писал лютер, — что он может постичь веру разумом… . то, что говорит христос, — истина, независимо от того, могу ли я или какой либо иной человек понять это». гуманистам был ненавистен аскетизм, составляющий стержень религиозной морали. человек может достигнуть совершенства не в силу искупления и особой божественной милости, а собственным разумом и волей, направленной на максимальное раскрытие всех своих естественных способностей. напротив, лютер исходил из «коренной и общей испорченности человеческой природы». снискать божью благодать человек может только покаянием, самоуничижением и самопопранием перед богом, подавлением собственных желаний и стремлений. наконец, доминантой ренессансного гуманизма была идея человека, чье высокое достоинство определялось не знатностью происхождения, не званиями или богатством, но только личной доблестью, благородством в делах и помышлениях. новое понимание человека объективно противостояло феодально-сословной дискриминации как программа человеческого равенства. отсюда, гуманизм возрождения – идеология раннебуржуазная, т. е. антифеодальная, народная. напротив близость церковно-реформационной идеологии к массам и тем более ее революционность представляются с. м. стаму весьма относительными. говоря о свободе христианина , лютер имеет в виду только духовную, а отнюдь не мирскую свободу.
Селянин рідко виїжджав за межі свого села, тому його уявлення про світ часто сягали лише на відстань кількох днів переходу від рідної околиці. Час у селі спливав поволі. За літом приходила зима, за зимою—літо. За оранкою — жнива, за жнивами — оранка. Здавалося, що життя тече звикло. А коли щось і змінювалося, то дуже непомітно.
Новини в селі обмежувалися місцевими подіями. Подекуди проїжджі купці, паломники чи бродяги розповідали про дива, які начебто бачили в інших краях. З усього села грамотою володіли, крім священика, декілька людей. Особливої потреби в ній не відчувалося, до того ж Біблія була написана латиною, якої не розуміли.
Життя селянина залежало від урожаю, приплоду худоби, а тому все оберталося навколо цього, навіть християнські свята. Нерозуміння багатьох природних явищ посилювало віру селянина у всіляких духів, добрих і злих. Для нормалізації звичного життя селяни вдавалися до магії. У кожному селі були свої «спеціалісти» з магії та чаклунства (відьми і чаклуни). Таких людей боялись і водночас поважали, зверталися за до
Не менше за злих відьом у Західній Європі боялися вовкулаків (у германських народів їх називали «вервольфами» — людинововками). Для захисту від усілякої нечисті селяни користувалися чаклунством та усілякими оберегами. Одним із найпоширеніших оберегів у Європі ще й досі залишається підкова, прикріплена над входом у дім. У середньовічній Європі не було такої людини, яка не мріяла б мати оберіг, що захищав би її від різних негараздів.
Усілякі нечисті часто згадуються в казках — одному з найбільш поширених видів народної творчості (фольклору). Крім казок, серед селян були поширені пісні (святкові, обрядові, трудові, героїчні), перекази, розповіді, приказки тощо. У розповідях про звірів простежується людська поведінка.
Важка праця народжувала мрії селян про країну, де можна не працювати і водночас насолоджуватись усім, чого забажаєш. Цю країну, де течуть молочні річки в кисільних берегах, в Італії називали Кукканья, в Англії — Кокейн, Франції — Кокань, Німеччині — Шлараффія. Улюбленими героями селянських розповідей і казок були бідняки — справедливі та добрі, трохи недоумкуваті, але веселі — Жак Простак, Телепень Ганс, Великий Дурень, шляхетний розбійник Робін Гуд тощо.