Політи́чні репре́сії — різні заходи примусу, що застосовуються державою з політичних мотивів. До таких засобів можуть входити позбавлення волі або й життя, примусове лікування в психіатричних установах, вигнання з країни і позбавлення громадянства, залучення до примусової праці в умовах обмеження свободи, а також інше позбавлення або обмеження прав і свобод осіб, які визнавалися соціально небезпечними для держави або політичного ладу за класовими, соціальними, національними, релігійними або іншими ознаками, яке здійснювалося за рішеннями судів та інших органів, що наділялися судовими функціями, або в адміністративному порядку органами виконавчої влади, посадовими особами та громадськими організаціями або їх органами, що наділялися адміністративними повноваженнями.[1]
У Законі України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» (Відомості Верховної Ради УРСР (ВВР), 1991, N 22, ст.262) вказано, що політичні репресії до громадян України — це необґрунтоване засудження судами України або репресії на території республіки іншими державними органами в будь-якій формі, включаючи позбавлення життя або волі, переселення в примусовому порядку, вислання і заслання за межі республіки, позбавлення громадянства, примусове поміщення до лікувальних закладів, позбавлення чи обмеження інших громадянських прав або свобод з мотивів політичного, соціального, класового, національного і релігійного характеру[2].
1)Тем временем в Киеве низшие слои населения подняли восстание — основными причинами бунта было то, что в попытках пополнить опустевшую казну, князь Святополк ввел государственную монополию на продажу соли. Для этого им были приглашены торговые иудейские (еврейские) семьи из Тавриды, которые единственные от имени государства и могли продавать этот продукт. Кроме того, получившие покровительство князя иудеи-ростовщики, давали в долг под 200-300% и полностью разоряли горожан, заставляя в уплату продавать себя в рабство.
2)Владимира Мономаха
3)призвание Владимира Мономаха на киевский княжеский стол в 1113 г. После смерти князя Святополка II вече избирает князем Мономаха, направив ему депутацию с приглашением занять стол. Вокняжившись в Киеве, он провел реформы, отвечавшие интересам городских низов: покончил с произволом ростовщиков, отменил давние долги и самочинные проценты, установил определенные правила взимания процентов по долгу (отныне они не должны были превышать трети суммы, которую давали в долг),
4)Основной причиной восстания которое произошло в 1113 году в Киеве, стала политика государства в сфере финансов, а именно соляной налог. Результатом восстания стал приход к власти Владимира Мономаха.
5)Мономахиня — неизвестная по личному имени представительница византийской императорской династии Мономахов, в 1046 году выданная замуж за киевского князя Всеволода Ярославича (1030—1093), мать Владимира Мономаха.
Варианты личного имени: Анастасия, Мария, Ирина, Феодора или Анна. Синодики Выдубицкого монастыря в Киеве называют супругу Всеволода Анастасией. Версия о «Марии» опирается на сохранившиеся печати. Возможно, одно из имён является предсмертным монашеским.
Именно от матери князю Владимиру перешло прозвище «Мономах», что с греческого означает Единоборец
6)Князь смоленский 1073-1078,черниговский 1078-1094,переяславский 1094-1113,а киевский 1113-1125.
Объяснение: